Зображення 1
59-річна жінка, в анамнезі якої артеріальна гіпертензія і діабетична нефропатія, прибула у клініку з приводу раптового виникнення задишки. Три тижні тому вона припинила приймати призначені їй медикаменти. При фізикальному дослідженні виявили дуже високі показники артеріального тиску (225/122 мм рт. ст.), тахікардію (112 уд./хв.), тахіпное (24/хв.) і гіпоксемію (насичення артеріальної крові киснем при допоміжному застосуванні кисню за даними пульс-оксиметрії 94%). У пацієнтки також виявили підвищений тиск в яремних венах, вологі хрипи у нижніх відділах обох легень і набряки на нижніх кінцівках. Рівень мозкового натрійуретичного пептиду був підвищений (780 пг/мл; нормальний рівень <18,4). При рентгенографії ОГК виявили збільшений силует серця, дилятовану непарну вена (v. azygos), потовщення стінок бронхів, а також лінії Керлі А, Б і С. Лінії Керлі А (стрілки) представляють лінійні затемнення, які поширюються від периферії до воріт легень; вони викликані розширенням анастомозних каналів між периферичними і центральними лімфатичними судинами. Лінії Керлі Б (білі головки стрілок) — короткі горизонтальні лінії, перпендикулярні до поверхні плеври в нижніх відділах легень; ці лінії викликані набряком міжчасточкових (міжлобулярних) перегородок. Лінії Керлі С (чорні головки стрілок) — ретикулярні (сітчасті) затемнення в нижніх відділах легень, які представляють лінії Керлі Б анфас. Вказані рентгенологічні ознаки і фізикальні знахідки свідчать про кардіогенний набряк легень. Після призначення пацієнтці діуретиків і вазодилятаторів її стан поліпшився.
Реклама
