КОНСУЛЬТАНТ

Легеневі еозинофілії

(огляд)

img 1

Вступ

Це група захворювань, які характеризуються розвитком запального процесу в легеневій тканині через інфільтрацію легеневого інтерстицію еозинофілами. Дуже часто ці захворювання не розпізнаються на початковому етапі та ведуть їх помилково по протоколу позагоспітальних пневмоній, атипових пневмоній чи з підозрою на туберкульоз. Важливо розібратись в питанні, оскільки базовою терапією при еозинофіліях — є саме системна і вчасна стероїдотерапія.

Класифікація еозинофільних уражень легеневої тканини:

1) Ідіопатичні еозинофілії:

А) Хронічне ідіопатичне еозинофільне ураження легень.

Б) Гостре ідіопатичне еозинофільне ураження легень.

В) Синдром Чарга-Стросса.

Г) Ідіопатичні гіпереозинофільні синдроми.

2) Етіологічно верифіковані еозинофілії:

А) Паразитарні ураження легень.

Б) Непаразитарні інфекційні захворювання.

В) Алергічне еозинофільне запалення при аспергільозі.

Г) Еозинофільне ураження легень після променевої терапії та, як результат, побічної дії деяких препаратів.

Критерії гострого ідіопатичного еозинофільного запалення (ІAEP — idiopathic acute eosinophilic pneumonia)

Симптоми: Кашель, тахіпное (падіння сатурації нижче 93), тахікардія, гіпертермія понад 5–7 днів, біль в грудній клітці, ломота в тілі, іноді — розлади ШКТ.

При аускультації: сухі хрипи, іноді, візинг двосторонньої локалізації.

Увага! Наявність високого титру еозинофілів в крові при ідіопатичному еозинофільному ураженні не є діагностичним критерієм і на початку захворювання число еозинофілів може не перевищувати норму.

До диференційних обстежень відносять: визначення відсотку еозинофілів в харкотинні (понад 25%), та швидке нівелювання симптоматики на фоні системної стероїдотерапії (1 мг/кг преднізолону кожні 24 год. Протягом 2–4 тижнів).

Критерії хронічного ідіопатичного еозинофільного запалення (ICEP — idiophatic chronic eosinophilic pneumonia)

Симтоми: кашель понад 8 тижнів, втрата маси тіла, нічна пітливість, кашель, підвищення температури тіла. Симптоми повинні тривати не менше 2-х тижнів.

В харкотинні понад 40% займають еозинофіли, помірна, або добре виражена еозинофілія периферичної крові.

При спірометричному обстеженні 52% пацієнтів мають рестриктивні патерни, а 24% — обструктивні.

На КТ грудної клітки: ознаки матового скла розташовані центрально, часто — збільшення лімфатичних вузлів середостіння, дуже рідко — транссудат в плевральних порожнинах.

Вкрай рідко для діагностики використовують біопсію легень, перевагу в диференційних заходах отримує бронхоальвеолярний лаваж і дослідження харкотиння на титр еозинофілів.

Лікування: преднізолон 0,5–1 мг/кг протягом 6–12 місяців з поступовим зменшенням дози, оцінкою стану хворого та нівелювання відхилень
в лабораторних та інструментальних показниках.

Ідіопатичний еозинофільний синдром (ІHES — idiopathic hypereosinophilic syndrome)

Рідкісний синдром, який характеризується утворенням еозинофільних інфільтратів в багатьох органах і тканинах.

Симтоми залежать від локалізації інфільтратів:

Шкіра (55%): набряк Квінке, мігруюча еритема, кропив`янка, підшкірні вузлики, свербіж.

Серцево-судинна система (60%): пошкодження ендокарду, утворення мікротромбів в порожнинах серця, розвиток рестриктивної кардіоміопатії.

Нервова система (55%): атаксія, погіршення пам`яті, полінейропатія.

Респіраторний тракт (40–50%): сухий кашель, задуха, зміни на КТ можуть бути відсутні, або присутні легеневі інфільтрати з двох сторін.

Травний тракт (20%): біль в животі, діарея, збільшення печінки і селезінки.

Зрідка може доходити до ушкодження нирок та суглобів.

Діагностичні критерії:

1. Стала еозинофілія не менше ніж 6 міс. Титр > 1500 мкл

2. Відсутність інших причин еозинофілії.

3. Ушкодження більше ніж 2 органів протягом 6 місяців.

Лікування залежить від генетичного різновиду хвороби. У хворих з мієлопроліфераційним варіантом хвороби основними ліками є інгібітори тирозинової кінази, рідше, гідроксикарбамід, або IFN-a. У хворих з варіантом лімфопроліфераційним ефективними є системні стероїди та циклоспорин.

Лікар-пульмонолог та сімейний лікар
Кудрявцева М. М.

Література

1. Campos LE, Pereira LF. Pulmonary eosinophilia. J Bras Pneumol. 2009 Jun;35(6):561-73.

2. Cottin V. Eosinophilic Lung Diseases. Clin Chest Med. 2016 Sep;37(3):535-56.

3. Klion AD, Rothenberg ME. Advances in eosinophilic diseases in 2018. J Allergy Clin Immunol. 2019 Dec;144(6):1490-1494.

4. Rosenberg CE, Khoury P. Approach to Eosinophilia Presenting With Pulmonary Symptoms. Chest. 2021 Feb;159(2):507-516.

5. Suzuki Y, Suda T. Eosinophilic pneumonia: A review of the previous literature, causes, diagnosis, and management. Allergol Int. 2019 Oct;68(4):413-419.