МЕДЕКОНОМІКА
Нова модель охорони здоров’я:
яку реформу пропонує МОЗ
15 липня 2016 року в МОЗ України відбулося спільне засідання Колегії та Вченої ради МОЗ України під головуванням Віктора Шафранського, виконуючого обов’язки міністра охорони здоров’я України. У заході взяли участь народні депутати України, керівники регіональних структурних підрозділів з питань охорони здоров’я, ректори медичних та фармацевтичного вищих навчальних закладів, академіки, науковці, головні позаштатні спеціалісти МОЗ України, головні лікарі. Під час засідання Колегії було розглянуто 2 важливих питання: проект Концепції побудови нової національної моделі охорони здоров’я України, а також стан імунопрофілактики та стратегія її розвитку в державі.
НОВА МОДЕЛЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
Першим питанням на порядку денному стояв розгляд проекту Концепції побудови нової національної моделі охорони здоров’я України, яку презентував Віктор Шафранський. Він підкреслив, що будувати нове неможливо, не проаналізувавши вхідні умови та не маючи загального плану. Основними інтегрованими показниками соціально-економічного розвитку держави є показники середньої очікуваної тривалості життя при народженні та показники смертності населення. Сьогодні тривалість життя в державі на 10 років менша, ніж у ЄС, тенденцію до зростання демонструє показник смертності населення, який в 2,3 раза вищий, ніж у Європі. У структурі поширеності захворювань серед населення у 2015 р. переважають хвороби системи кровообігу (31%), органів дихання (19,8%), органів травлення (9,9%).
В. Шафранський зазначив: “Залежність населення від стану охорони здоров’я є надзвичайно високою: 3,8% домогосподарств щороку зазнають фінансової катастрофи, пов’язаної з лікуванням; 10–12% опиняються залученими до лікування родичів, друзів, колег; 92% громадян бояться, що зазнають фінансової скрути у випадку хвороби членів родини. Україна є світовим лідером за кількістю медичної інфраструктури і в той же час — аутсайдером за фінансовою захищеністю пацієнтів у випадку лікування та якістю допомоги. Наша країна залишається єдиною в Європі, де громадяни несуть на собі весь тягар необхідності сплати вартості ліків”.
Організаційні, правові, фінансові, управлінські, економічні, структурні, кадрові, інформаційні та інші фундаментальні помилки заважають Україні отримувати вигоду від власного людського капіталу, навіть незважаючи на те, що українці витрачають на охорону здоров’я значну частку свого доходу. Крім того, існує величезна невідповідність між тим, що обіцяє держава, і тим, що вона може забезпечити.
За роки незалежності здійснювалися численні спроби медичної реформи, але їх так і не було завершено. Сьогодні в державі на рівні всіх гілок влади є політична воля щодо прийняття спільного бачення нової системи охорони здоров’я. Розробка проекту Концепції побудови нової національної системи охорони здоров’я відбувалася за співпраці МОЗ з Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, кращими вітчизняними та міжнародними експертами, із врахуванням позитивних практик, оптимізації отриманого досвіду та наукових доробок.
Як зазначив заступник міністра, метою концепції є збереження й зміцнення здоров’я населення задля загального блага, відтворення та примноження людського потенціалу держави, задоволення об’єктивних потреб населення у якісній медичній допомозі шляхом комплексної розбудови правових, управлінських, фінансово-економічних, структурних, інформаційних, міжсекторальних, комунікаційних та інших компонентів системи охорони здоров’я.
Нова національна система охорони здоров’я має орієнтуватися на такі принципи:
- гарантований пакет послуг, що доступний кожному громадянину;
- дотримання національних стандартів якості та професіоналізму;
- взаємоповага пацієнтів та медичних працівників;
- співпраця різних секторів економіки, служб, організацій в інтересах пацієнтів, громад та населення (міжсекторальна взаємодія);
- співвідношення ціна-якість та найбільш ефективне, справедливе та стійке використання обмежених ресурсів;
- підзвітність громадам і пацієнтам.
В основу її покладено такі концептуальні напрямки:
1) фінансування системи охорони здоров’я як ключова складова, яка забезпечує адекватне виконання всіх інших функцій системи та передбачає запровадження страхової (контрактної) моделі фінансування, визначення гарантованого пакета медичної допомоги на принципах універсального охоплення, автономізацію медичних закладів, багатоканальність фінансування (у тому числі легалізація співоплати);
2) медичне обслуговування–пріоритетний розвиток первинної ланки охорони здоров’я, оптимізація мережі закладів вторинного та третинного рівня через формування госпітальних округів з багатопрофільними лікарнями інтенсивного лікування, ефективної маршрутизації і диспетчеризації екстреної медичної допомоги, впровадження системи управління якістю медичного обслуговування;
3) доступність лікарських засобів — за рахунок впровадження механізмів референтного ціноутворення та реімбурсації;
4) охорона громадського здоров’я з акцентом на профілактиці захворювань, імунопрофілактиці, ефективному реагуванні на епідемічні виклики, формуванні здорового способу життя;
5) комунікації — здійснення випереджаючого інформаційно-комунікаційного забезпечення та моніторингу громадської думки;
6) кадри — довгострокове планування, створення системи безперервного професійного розвитку, залучення професійного та студентського самоврядування до питань освіти, забезпечення адекватної оплати праці медичних працівників та ефективного її стимулювання;
7) наука — забезпечення наукового супроводу національної системи охорони здоров’я та розвитку наукових досліджень, визначення першочергових пріоритетів для їх підтримки за допомогою бюджетних коштів, запровадження грантового методу фінансування науки та сприяння отриманню грантів з міжнародних джерел;
8) розвиток інформатизації та електронної системи охорони здоров’я E-health — запровадження уніфікованих медичних записів, формування багаторівневої інформаційної системи, національних баз даних лікарів, пацієнтів, закладів охорони здоров’я, інтеграція в світовий інформаційний простір;
9) система управління реформами — зміцнення напрямків первинної медико-санітарної допомоги, медсестринства, громадського здоров’я, впровадження професійного самоврядування, системи громадського нагляду, підвищення компетентності керівних кадрів.
РЕФОРМА ФІНАНСУВАННЯ
Безумовно, найважливішою складовою проекту Концепції є реформа фінансування охорони здоров’я. Це ключова функція системи, адже відсутність належної моделі фінансування призводить до відсутності важелів для забезпечення управління системою в цілому, ефективного планування та використання її ресурсів, прозорості, підзвітності та справедливості системи.
Очікується запровадження страхової моделі фінансування, у тому числі й на первинному рівні, впорядкування мережі вторинної ланки через госпітальні округи, запуск реімбурсації та реферування цін на ліки. Кошти платників податків, які сьогодні йдуть на утримання закладів, будуть спрямовані на страхування громадян у випадку хвороб. Важливим завданням є визначення гарантованого пакета медичних послуг, який буде різним для різних рівнів надання допомоги: передбачається 100% покриття первинної та екстреної медичної допомоги, часткова співоплата для пацієнтів, що отримують вторинну та третинну допомогу, а також часткове або повне відшкодування вартості ліків при амбулаторному лікуванні.
Для цього потрібно утворити національного страховика. Досвід інших країн свідчить, що він може існувати у вигляді Національної агенції з фінансування (яка не збиратиме гроші, а буде оперувати коштами бюджету), або Фонду медичного страхування, який збиратиме внески.
Реформа фінансування передбачає перехід на контракти з постачальниками медичних послуг у межах державного гарантованого пакета медичної допомоги, оплата здійснюватиметься за надану послугу.
ПЕРВИННА ТА ВТОРИННА ЛАНКА
Особлива увага приділятиметься розвитку первинної допомоги на засадах сімейної медицини. “Населення має право вільного вибору сімейного лікаря, а ми пропонуємо укладати угоди між ними. Один раз на рік пацієнт обиратиме лікаря загальної практики. Угода також буде укладена і між лікарем та громадою (району, міста), яка гарантуватиме оплату не тільки в залежності від кількості прикріпленого населення, а й від якості наданих послуг. Укладені угоди стануть основою національного депозитарію медичної інформації, яка стане базою для роботи національного страховика”, — підкреслив В. Шафранський.
Уже в цьому році МОЗ треба розробити та затвердити програму реформи фінансування, законопроект про державне медичне страхування та створення національного страховика, визначити гарантований пакет медичної допомоги та розпочати формування національного депозитарію.
Реформуванню підлягає і вторинна ланка — буде створено госпітальні округи, до складу яких увійдуть лікарня інтенсивного лікування першого (>100 тис. населення) та/або другого рівня (>200 тис.), а також інші спеціалізовані заклади (перелік наразі опрацьовується). Зона обслуговування становитиме 60 км, а час доїзду “швидкої” — 60 хв. Засадничі основи формування госпітальних округів — якість, доступність та безпека медичної допомоги, які буде забезпечено за рахунок цього формування.
В. Шафранський привернув увагу учасників Колегії до новації, що містить проект Концепції. Це створення рад госпітальних округів, які стануть консультаційними органами для формування рішень щодо розподілу коштів медичної субвенції між закладами вторинного рівня; реструктуризації закладів; призначення та звільнення керівників бюджетних установ.
Фінансування вторинної медичної допомоги пропонується здійснювати з обласного бюджету. Рада госпітального округу формує пропозиції щодо розподілу коштів субвенції на надання вторинної медичної допомоги між установами, що входять до госпітального округу, в межах обсягів, які розраховуються як добуток нормативу бюджетної забезпеченості на кількість населення округу. Обласна рада передбачає фінансування відповідних установ в обсягах, які є не меншими від визначених пропозицій. Для цього в 2016 р. владі потрібно затвердити порядок формування госпітальних округів, типові договори про медичне обслуговування з постачальником послуг, сприяти наданню автономії постачальникам медичної допомоги.
ДОСТУПНІСТЬ ЛІКІВ
Особливу увагу було приділено доступу до ліків з метою зменшення тягаря оплати медикаментів. Це планується зробити шляхом введення реімбурсації та процедури реферування цін. МОЗ планує у серпні 2016 р. затвердити принципи референтного ціноутворення та декларування граничних оптово-відпускних цін.
Розрахунок граничної оптово-відпускної ціни передбачає використання механізму зовнішнього та внутрішнього референтного ціноутворення. “Зовнішнє застосовуватиметься для визначення граничної оптово-відпускної ціни оригінального препарату як середньоарифметичне значення серед 3 найнижчих цін на цей препарат серед країн, визнаних референтними. Ми пропонуємо віднести до переліку таких країн Польщу, Латвію, Словаччину, Сербію, Угорщину, Чехію, Болгарію, Молдову. Механізм внутрішнього референтного ціноутворення буде застосовано для генеричних ліків, коли ціна першого генерика має бути на 20% нижчою від зареєстрованого в Україні оригінального, а кожного наступного — на 10% від попередньо зареєстрованого, але не менше ніж 50% від ціни на оригінальний препарат”, — розповів виконуючий обов’язки міністра.
Рішення про реєстрацію ціни буде прийматися постійно діючою комісією МОЗ з регулювання цін на лікарські засоби, до якої ввійдуть фахівці Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Міністерства фінансів, Міністерства соціальної політики.
Було повідомлено, що відповідний проект постанови КМУ “Про референтне ціноутворення на лікарські засоби” надіслано на погодження до органів виконавчої влади з наступним винесенням на розгляд Уряду.
Доступність ліків — не лише їх ціна. МОЗ пропонує Уряду запровадити систему реімбурсації в аптечному сегменті. У пріоритеті будуть ті хвороби, що впливають на основні показники здоров’я населення, — серцево-судинні захворювання та цукровий діабет. Відшкодовуватиметься вартість лише ліків, що ввійдуть до нового Національного переліку основних лікарських засобів, над редакцією якого вже почав працювати експертний комітет. Очікується, що його буде сформовано до 1 січня 2017 р.
Крім того, на затвердженні в центральних органах виконавчої влади знаходиться проект постанови КМУ “Про запровадження механізму повного/часткового відшкодування лікарських засобів”, яким пропонується затвердити механізм повного/часткового відшкодування вартості препаратів з 1 жовтня 2016 р. для лікування певних категорій захворювань.
В. Шафранський підкреслив: “Без політичного консенсусу та політичної волі роботи пліч-о-пліч з профільним Комітетом зміни неможливі. Ми налаштовані на це та демонструємо щиру прихильність Комітетові”.
Він також наголосив на необхідності об’єднання ініціатив законодавчої та виконавчої влади в сфері охорони здоров’я, зокрема, розроблених народними депутатами законопроектів та проектів урядових рішень. Так, серед важливих проектів законів В. Шафранський відзначив наступні: “Про засади державної політики охорони здоров’я” (№2409а), “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я” (№2309а-д), “Про організацію медичного обслуговування населення в Україні” (№4456), “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства України з питань фінансування охорони здоров’я” (№4457).
Дуже важливо, що нарешті досягнуто політичного консенсусу — автори законопроектів, усі політичні сили, представлені в Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, керівництво МОЗ рішуче налаштовані на зміни.
Очікується, що імплементація Концепції побудови нової національної моделі охорони здоров’я України дозволить на період до 2020 р.:
1) підвищити результативність системи охорони здоров’я — збільшити середню тривалість життя на 0,7–1 рік, знизити рівень смертності населення працездатного віку на 20%, малюкової та материнської смертності на 17 та 12% відповідно, догоспітальної (на 8%) та госпітальної летальності від різних причин (гострого інфаркту міокарда — на 25%, інсультів — на 30%, травм — на 35%), cформувати у населення відповідальне ставлення до власного здоров’я;
2) підвищити ефективність використання ресурсів галузі — збільшити частку витрат на первинну медичну допомогу до 25–27% від загальних обсягів фінансування галузі охорони здоров’я з усіх джерел з паралельним зменшенням частки витрат на стаціонарну допомогу до 46%; знизити рівень госпіталізації на 20%; скоротити середню тривалість перебування пацієнтів у стаціонарі до 8,3 дня; довести рівень забезпечення ліжками для інтенсивного лікування в закладах вторинної та третинної медичної допомоги (багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування та ліжка для інтенсивного лікування високоспеціалізованих центрів) до рівня країн Центральної та Східної Європи (46 на 10 тис. населення);
3) підвищити рівень задоволеності населення медичним обслуговуванням на 20%.
Фінансування заходів для реалізації Концепції побудови нової національної моделі охорони здоров’я України здійснюється з державного та місцевих бюджетів у межах асигнувань, що передбачаються в бюджетах на відповідний рік, за рахунок міжнародної технічної та фінансової допомоги та інших джерел фінансування, передбачених законодавством.
В. Шафранський подякував за допомогу в розробці проекту Концепції побудови нової національної моделі охорони здоров’я України Комітетові Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, міжнародному фонду “Відродження”, Світовому банку, бюро ВООЗ в Україні, Агентству США з міжнародного розвитку, а також Системі покращеного доступу до лікарських засобів та фармацевтичних послуг в Україні (Systems for Improved Access to Pharmaceuticals and Services — SIAPS).
Колегія МОЗ схвалила проект даної Концепції як основу. Розбудова нової національної моделі охорони здоров’я розпочнеться після затвердження Концепції побудови нової національної моделі охорони здоров’я України Урядом.