НА ЗАКІНЧЕННЯ НОМЕРА

Система охорони здоров’я Фінляндії

1. Вступ

Особливою рисою фінської моделі добробуту є право кожної людини на соціальне і медичне обслуговування. Питання утримання охорони здоров’я, доступності та якості послуг послідовно розвивалися протягом останніх десятиліть. Профілактичні послуги первинної та спеціалізованої медичної допомоги, котрі надаються рівноправно, а також послуги з гігієни навколишнього середовища є істотною частиною соціального забезпечення та охорони здоров’я.

Вони спрямовані на створення соціально стійкого суспільства. Це передбачає справедливе поводження з людьми, зміцнення колективізму і співпричетності всіх громадян, зміцнення здоров’я та працездатності кожного, а також надання кожному члену суспільства відповідного захисту і послуг.

2. Стан здоров’я фінів

У 2000-ті роки стан здоров’я фінів став поліпшуватися. Одночасно зростає очікувана тривалість життя. Разом з тим, відмінності у рівні добробуту та стану здоров’я між різними групами населення, навпаки, залишилися незмінними або навіть дещо зросли. Відмінності між соціально-економічними групами, регіонами, а також між чоловіками і жінками відображаються в показниках смертності, захворюваності і працездатності.

2.1. Нові види захворювань стають все поширенішими

Знизилася захворюваність традиційними національними хворобами, однак на зміну їм прийшов новий тип проблем зі здоров’ям. Поширюються розлади, пов’язані зі способом життя. Число молодих людей, що страждають надмірною вагою, за останні 30 років потроїлося. З молоді лише третина займається фізичними вправами в мірі, достатній з точки зору підтримки здоров’я.

У Фінляндії найбільш поширеним національним захворюванням став цукровий діабет, який наявний в понад півмільйона громадян. Цукровий діабет 2-го типу зустрічається також у дітей. Випадків діабету 1-го типу в Фінляндії набагато більше, ніж де-небудь іще.

Найпоширенішими розладами опорно-рухового апарату є захворювання спини, артроз стегнових і колінних суглобів, ревматоїдний артрит і остеопороз.

Кількість хворих на рак трохи збільшилася, але прогноз захворювання неухильно поліпшується. Найбільш поширеною формою раку серед чоловіків є рак простати, а серед жінок — рак грудної залози. Кількість нещасних випадків зі смертельним результатом скоротилася як на виробництві, так і в транспорті, але вони стали поширенішими в побуті і під час відпочинку. У Фінляндії відбувається щороку близько 900 тис. нещасних випадків.

Набувають поширення такі проблеми, як алергії і деменція. За попередніми оцінками, кожному четвертому громадянину Фінляндії віком понад 75 років в найближчі роки буде потрібний догляд у зв’язку з деменцією.

2.2. Психічні розлади і вживання психоактивних речовин

Психічні розлади перебувають у ряду найбільш інвалідизуючих захворювань. Майже для половини осіб, які перебувають на пенсії по непрацездатності, причинами втрати працездатності були захворювання, пов’язані з розладами психічного здоров’я та вживанням психоактивних речовин (2010 р). Найбільш поширеною причиною була депресія.

Починаючи з 2004 року, після введення податкових знижок і зняття обмежень на імпорт споживання алкоголю стало зростати. У зв’язку з цим почастішали смертні випадки і травми, викликані алкоголем. Крім великого обсягу загального споживання (10 літрів чистого алкоголю/чол./рік) викликає проблеми споживання алкоголю з метою сп’яніння. Число осіб, котрі вживають алкоголь з ризиком для здоров’я в Фінляндії становить 300 000–500 000 чоловік.

Куріння як серед молоді, так і серед населення трудового віку має тенденцію до деякого зниження, однак у цьому є великі відмінності між соціальними групами. Майже п’ята частина жінок і приблизно чверть чоловіків курять щодня.

2.3. Фактори, котрі впливають на здоров’я

Медичними послугами можна поліпшити стан здоров’я населення. На останнє впливають також безліч інших чинників, наприклад, умови життя та праці, освіта, достаток і спосіб життя, життєве середовище і культура, поведінка по відношенню до свого здоров’я, а також громадська співпричетність і приналежність до колективу.

Шляхом впливу на ці фактори можна значним чином поліпшити стан здоров’я населення та зменшити міжгрупові відмінності в ньому, які походять із соціально-економічних причин. В цій справі важливими інструментами є законодавство, податкова політика і цільова спрямованість послуг.

3. Управління системною охорони здоров’я, її організація та фінансування

Згідно з конституцією Фінляндії, держава повинна гарантувати кожному надання адекватних соціальних і медичних послуг, а також забезпечувати зміцнення здоров’я населення.

Система соціального забезпечення та охорони здоров’я базується на муніципальному соціальному захисті і охороні здоров’я, субсидованих державою. Крім громадського сектора, послуги в даній сфері надаються також приватними підприємствами та недержавними організаціями.

Система соціального забезпечення та охорони здоров’я управляється в т. ч. за допомогою законодавства, системи державних субсидій, взаємно пов’язаних форм управління (рекомендації, інструкції) та контролю (ліцензії, дозволи, скарги).

Міністерство соціального забезпечення та охорони здоров’я відповідає за керівництво самою системою. Воно здійснює підготовку законодавчих актів і регулює їх впровадження. Крім цього, воно керує і управляє розвитком соціального захисту, соціальних та медичних послуг, а також робочою стратегією в даній сфері. У завдання Міністерства соціального забезпечення та охорони здоров’я входить також визначення основних напрямків розвитку політики свого сектора, підготовка ключових реформ, а також координування їх проведення. Діяльність з модернізації та розвитку управляється в т. ч. за допомогою Національної програми розвитку соціального забезпечення та охорони здоров’я (Kaste). Міністерство відповідає також за зв’язки з органами прийняття політичних рішень.

Установи та організації, підвідомчі Міністерству соціального забезпечення та охорони здоров’я, відповідають за виконання завдань в галузі досліджень, розробок, а також координування, моніторингу та статистики. До цих установ належать Державне агентство охорони здоров’я і соціального розвитку “THL”, Агентство з безпеки і розвитку в області фармацевтики “Fimea”, Центр ядерної та радіаційної безпеки “STUK” і Фінський інститут професійного здоров’я “TTL”.

3.1. Муніципалітети забезпечують соціальні і медичні послуги

Муніципалітети несуть відповідальність за організацію соціального забезпечення та охорони здоров’я. Вони можуть надавати послуги в даній сфері самостійно або створювати для цього міжмуніципальні структури. Муніципалітет може купувати послуги з соціального забезпечення і охорони здоров’я у інших муніципалітетів, громадських організацій або в приватному секторі.

В фінському законодавстві визначено основні послуги соціального забезпечення та охорони здоров’я, а також спеціалізовані медичні послуги, якими муніципалітети зобов’язані забезпечити населення. В рамках, зазначених законодавством, муніципалітети можуть самостійно приймати рішення про обсяг послуг, їх зміст і спосіб надання. Тому в запропонованих послугах можуть бути відмінності. Ця діяльність, як і самі послуги, фінансуються, в основному, з муніципальних податкових надходжень.

Держава надає підтримку муніципалітетам у вигляді державних субсидій. Розмір державної субсидії на надання соціальних та медичних послуг розраховується в т. ч. на підставі чисельності населення муніципалітету, вікового розподілу жителів і їх захворюваності.

3.2. Лікарняні округи і підрозділи особливої відповідальності відповідають за спеціалізоване лікування

Утворені муніципалітетами лікарняні округи відповідають за організацію спеціалізованого лікування в своєму регіоні. Вони планують і розвивають систему спеціалізованих медичних послуг таким чином, що базове охорона здоров’я і спеціалізоване лікування утворюють єдиний функціональний комплекс.

На території материкової частини Фінляндії розташовано 20 лікарняних округів. Організацією послуг охорони здоров’я на Аландських островах займається провінція Аландських островів на підставі закону про автономію. Кожен муніципалітет повинен входити в який-небудь лікарняний округ.

Лікарняні округи надають такі послуги по спеціалізованому лікуванню, які не є доцільним в рамках базового охорони здоров’я. Вони також несуть відповідальність за надані муніципалітетами лабораторні послуги, виготовлення рентгензнімків, медичну реабілітацію, а також за керівництво іншими спеціалізованими послугами, контроль їх якості, діяльність з досліджень, розробок та підготовки кадрів, а також за координацію сумісності муніципальних медичних інформаційних систем.

Лікарняні округи входять в так званий мільйонний округ — один з п’яти підрозділів особливої відповідальності, утворених на базі університетських лікарень. Вони координують надання спеціалізованих медичних послуг, інформаційні системи, медичну реабілітацію та закупівлі.

3.3. Приватні послуги в сфері охорони здоров’я

Приватні послуги доповнюють соціальне медичне обслуговування. Приватні виробники послуг, тобто компанії, громадські організації та фонди можуть продавати свої послуги або муніципалітетам і муніципальним об’єднанням, або безпосередньо клієнтам.

На надання послуг у галузі охорони здоров’я приватно потрібен дозвіл. Дозволу не потрібно в тих випадках, коли послуги надаються приватно-практикуючим підприємцем, або коли роботодавець сам організовує передбачені законодавством послуги з гігієни праці.

У 2000-ті роки частка медичних послуг, що надаються компаніями та громадськими організаціями, стала неухильно збільшуватися. Приватні виробники надають більше чверті всіх соціальних і медичних послуг.

Найбільш поширеними видами послуг, що надаються приватно, є фізіотерапевтичні послуги, прийом пацієнтів приватними лікарями та стоматологами, а також послуги в сфері гігієни праці. Більшість приватних виробників послуг охорони здоров’я зосереджено в південній частині Фінляндії, а також у великих містах.

Коли муніципалітет надає пацієнтові приватні медичні послуги, то пацієнт оплачує ці послуги відповідно до закону про клієнтську плату. Медичне страхування покриває частину витрат пацієнта на послуги приватного лікаря і стоматолога.

Громадські організації, що діють у соціальній та медичній сферах, надають як платні, так і безкоштовні послуги. Громадські організації отримують значну частину свого фінансування з державних фондів і у вигляді грантів (наприклад, від Фінської асоціації ігрових автоматів “RAY”).

3.4. Моніторинг системи

Контрольно-наглядова служба соціального забезпечення та охорони здоров’я “Valvira” відповідає за моніторинг системи в державному масштабі. Вона контролює державні та приватні організації соціальної та медичної допомоги, наприклад, медичні центри, поліклініки, приватні клініки, будинки престарілих, лікарні, а також персонал, зайнятий в системі охорони здоров’я.

“Valvira” видає фахівцям охорони здоров’я ліцензії на право займатися приватною практикою, а також надає державні дозволи на надання приватних медичних послуг. В рамках адміністративної системи з питань алкоголю ця служба займається ліцензуванням, управлінням та моніторингом діяльності, пов’язаної з алкоголем. Ті ж функції вона виконує і щодо гігієни навколишнього середовища.

Регіональні управління органів державної влади (AVI) несуть основну відповідальність за моніторинг послуг в своїх регіонах. Розподіл праці між службою “Valvira” і регіональними управліннями узгоджується в програмах контролю. Регіональні управління органів державної влади “AVI” здійснюють функції координації і нагляду щодо муніципального і приватного секторів охорони здоров’я та соціального забезпечення. Вони надають приватним виробникам послуг ліцензії та дозволу на діяльність у даній сфері. Одночасно вони стежать за тим, щоб державні та приватні послуги знаходилися на рівні, передбаченому законодавством. Регіональні управління органів державної влади розглядають скарги пацієнтів.

На рівні муніципалітету офіційним наглядовою органом є комісія з питань охорони здоров’я чи іншій відповідний орган. Міністерство соціального забезпечення та охорони здоров’я здійснює координацію діяльності між самим міністерством, його відомствами та установами. Міністерство укладає договори про досягнення результатів з такими відомствами і організаціями, як, наприклад, “Valvira” і регіональними управліннями “AVI”.

3.5. Витрати на охорону здоров’я і її фінансування

Витрати на охорону здоров’я в Фінляндії в 2010 році склали 16,0 млрд. євро. Це відповідає 8,9% від валового внутрішнього продукту, і становить приблизно 3000 євро на кожного жителя. Обидва показники являють собою середній рівень по країнах Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).

Витрати на спеціалізоване медичне обслуговування та первинну медико-санітарну допомогу складали трохи більше половини загальних витрат на охорону здоров’я. Велика частка витрат на охорону здоров’я виникає від надання медичних послуг, відповідальність за які лежить на муніципалітетах.

Держава управляє політикою клієнтської плати за послуги соціального забезпечення та охорони здоров’я законодавчим шляхом. Воно також підтримує ці послуги, виплачуючи муніципалітетам державні субсидії. Мета полягає в тому, щоб плата залишалася помірною і не була перешкодою для звернення за послугами.

3.6. Страхування на випадок хвороби, страхування з медичного догляду за хворим та страхування трудових доходів

Обов’язкове медичне страхування на випадок хвороби охоплює все населення країни. Воно ділиться на страхування з медичного догляду за хворим та страхування трудового доходу. Управління соціального забезпечення “Kela” надає медичне страхування на випадок хвороби, яке є частиною системи соціального забезпечення.

З фонду медичного страхування по догляду за хворим клієнту виплачується компенсація медичного обстеження та лікування, встановленого приватними лікарями та стоматологами, а також компенсація гонорарів і платежів за встановленими на них тарифами. Частку, що перевищує встановлений тариф, клієнт доплачує сам.

Витрати на медичне страхування на випадок хвороби майже повністю фінансуються державою і застрахованим в однаковій кількості. З трудових доходів, пенсій і допомоги усіх застрахованих осіб стягується плата за медичний догляд за хворим.

Розмір компенсації витрат на ліки, що вживаються при амбулаторному лікуванні, розраховується в процентному співвідношенні від вартості ліків або їх референтної ціни. Транспортні витрати містять твердо встановлену частку, яку клієнт сплачує самостійно. Витрати на ліки і транспорт, які клієнт повинен оплачувати самостійно, мають найвищу межу, встановлювану на календарний рік.

З фонду страхування трудових доходів виплачується добова допомога по хворобі, на реабілітацію, по спеціалізованому догляду, а також по материнству і батьківству, батьківська допомога і спеціальна надбавка до материнської допомоги. Крім того, з джерел страхування трудових доходів компенсується частина витрат на охорону здоров’я працівників, що організовується роботодавцями та підприємцями, а також відпускні витрати, котрі нараховуються на щорічну відпустку за період батьківської відпустки. Послуги служби гігієни праці для фізичних осіб є безкоштовними.

4. Покращення здоров’я та благополуччя

Зміцнення благополуччя і здоров’я населення в Фінляндії є загальносуспільною справою. Метою є:

  • підтримка і зміцнення здоров’я, якості життя, а також трудових і функціональних здібностей;
  • профілактика захворювань, травм та інших проблем, пов’язаних зі здоров’ям;
  • зменшення самоусунення людей із суспільства та інших соціальних проблем;
  • зниження потреби в соціальних і медичних послугах і зменшення кількості днів відсутності через хворобу;
  • зменшення різниці між групами населення в питаннях, пов’язаних зі здоров’ям.

Крім відповідальності самої людини та її найближчого оточення за зміцнення здоров’я і благополуччя, відповідальність за ці аспекти в ширшому масштабі лежить на муніципалітетах, лікарняних округах та державної адміністрації. Діяльність останніх ґрунтується на інформації про стан здоров’я і благополуччя жителів, знанні причинних факторів, а також на хорошому функціонуванні послуг, що забезпечують добробут населення. Інструментом для планування, моніторингу та оцінки діяльності служить звіт про добробут.

Для зміцнення здоров’я населення необхідно, щоб фактори, які впливають на здоров’я людей, враховувалися при прийнятті будь-яких рішень. Різні муніципальні сектори спільними зусиллями сприяють зміцненню здоров’я і благополуччя, наприклад, при плануванні землекористування, в будівництві і проектуванні транспортного руху, а також при розробці та реалізації навчальних, спортивних і культурних заходів.

За допомогою послуг охорони здоров’я, забезпечуваних муніципалітетами і лікарняними округами, які носять рівноправний, профілактичний і своєчасний характер, скорочується потреба в важких і найбільш дорогих формах підтримки та лікування. Муніципалітети, які пов’язані із конкретним лікарняним округом, розробляють план організації системи охорони здоров’я, в якому зазначені цілі дій по зміцненню здоров’я та благополуччя населення, а також означені сторони, відповідальні за їх виконання. Муніципалітети домовляються між собою про порядок організації медичних послуг і взаємне співробітництво, а також про співпрацю з іншими задіяними сторонами.

Держава здійснює керівництво і підтримку зусиль по зміцненню здоров’я, у тому числі за допомогою законодавчих заходів, через створення програм і рекомендацій, а також виділення грантів.

5. Боротьба з інфекційними хворобами і гігієна оточуючого середовища

5.1. Боротьба з інфекційними хворобами

За координацію і контроль заходів з боротьби з інфекційними захворюваннями в своїх регіонах відповідають регіональні управління органів державної влади, а в загальнодержавному масштабі — Міністерство соціального забезпечення та охорони здоров’я. Лікарняні округи мають власних експертів по боротьбі з інфекційними захворюваннями.

У завдання муніципалітетів входить організація на своїй території заходів по боротьбі з інфекційними захворюваннями, консультування з питань здоров’я, проведення вакцинації відповідно до загальної програми щеплень, а також лікування громадян. Важливими засобами в боротьбі з інфекційними хворобами є вакцинації, раннє виявлення епідемій і з’ясування їх причин, а також оповіщення населення.

За допомогою програми вакцинації, проведеної в школах та консультаціях, такі захворювання, як наприклад, кір, поліомієліт, свинка і краснуха в Фінляндії практично викорінені. Понад 95 відсотків дітей отримують щеплення в рамках програми вакцинації. Цільовими щепленнями для груп, схильних до ризику зараження, є щеплення проти гепатиту, а також щеплення проти грипу серед осіб старше 65 років.

Державне агентство охорони здоров’я і соціального розвитку “THL” підтримує національний реєстр інфекційних захворювань. Інформація з нього допомагає у відстеженні інфекцій, моніторингу ситуації та плануванні заходів.

5.2. Гігієна оточуючого середовища

Діяльність, спрямовану на захист здоров’я індивідуумів, населення і життєвого середовища, називають оздоровленням довкілля. Найбільш поширені захворювання, заподіяні довкіллям — це епідемії, викликані харчовими отруєннями та забрудненою водою, а також захворювання органів дихання, викликані забрудненням повітря.

Захист здоров’я включає в себе такі аспекти, як якість і чистота їжі, санітарно-гігієнічний стан житла і громадських місць, захист від шуму, якість питної води та води для купання, оцінка факторів екологічної шкоди для здоров’я, а також система збору, обробки та зберігання відходів. Крім того, контроль хімікатів та продуктів генної інженерії, а також радіаційний захист відносяться до питань гігієни навколишнього середовища.

Муніципалітети несуть відповідальність за контроль і проведення заходів щодо гігієни навколишнього середовища на місцевому рівні. Муніципальні санітарні інспектори та ветеринари контролюють дотримання законів і розпоряджень щодо гігієни навколишнього середовища, а також консультують і інструктують жителів муніципалітету з даних питань.

Завданнями, покладеними на муніципалітети в сфері гігієни довкілля, є:

  • контроль якості харчових продуктів;
  • охорона здоров’я;
  • контроль, пов’язаний з тютюном та тютюновими виробами;
  • контроль хімікатів;
  • забезпечення безпеки споживачів;
  • ветеринарне обслуговування;
  • загальна оцінка факторів екологічної шкоди для здоров’я;
  • готовність до особливих ситуацій, пов’язаних з санітарно-гігієнічним станом навколишнього середовища.

6. Медичні послуги

Медичні послуги поділяються на послуги первинної медико-санітарної та спеціалізованої медичної допомоги. Муніципалітет надає медичні послуги в медичному центрі, який для місцевих жителів є найближчим пунктом охорони здоров’я. У Фінляндії налічується приблизно 160 медичних центрів. Майже всі вони включають поліклініки.

6.1. Профілактичні медичні послуги

Метою надання профілактичних медичних послуг є зміцнення здоров’я та благополуччя населення, а також профілактика захворювань та їх ідентифікація на самій ранній стадії. Профілактичні медичні послуги є для користувачів, в основному, добровільними і безкоштовними.

6.1.1. Консультування з питань здоров’я і медичні огляди

Консультування з питань здоров’я та медичні огляди спрямовані на підтримку працездатності жителів муніципалітету, збереження активності, психічного здоров’я, а також на профілактику захворювань.

Муніципалітети проводять консультування різними способами, наприклад, під час індивідуального прийому медичним персоналом, під час групових заходів або шляхом інформаційних кампаній з охорони здоров’я. У консультуванні беруть участь як сам пацієнт, так і організації охорони здоров’я.

Консультування щодо запобігання вагітності та послуги в області сексуального здоров’я можуть бути організовані, наприклад, у відповідній консультації, при материнській і дитячій консультаціях, в підрозділах шкільної та студентської медико-санітарної допомоги або на прийомі лікаря в поліклініці. Дані послуги надаються також молоді та працівникам, що не охоплені студентською або професійною охороною здоров’я.

6.1.2. Скринінгові обстеження

Муніципалітети несуть відповідальність за проведення скринінгових обстежень відповідно до державної програми. До них відносяться скринінг з метою виявлення раку молочної залози і раку шийки матки, загальне ультразвукове дослідження на ранній стадії вагітності, а також пренатальний скринінг для діагностики хромосомної патології та вроджених дефектів плода. Муніципалітет може проводити й інші скринінгові дослідження.

6.1.3. Консультації

Медичні консультації призначені для подружніх пар, які очікують дитину, а також для сімей з дітьми дошкільного віку. Консультації відвідують майже всі вагітні жінки і сім’ї з дітьми. Завданням консультації є раннє виявлення проблем і потреб у підтримці. Мета полягає в наданні сприяння здоровому росту, розвитку та благополуччю плода і дитини, а також в укріпленні батьківських функцій.

При розгорнутих медичних перевірках стану здоров’я з’ясовуються питання благополуччя і життєвої ситуації батьків, а також чинників, котрі впливають на здоров’я, зокрема, шкідливих звичок. При необхідності сім’ям пропонуються додаткові відвідування і підтримку з боку інших фахівців. Вагітна жінка, дитина і вся родина можуть отримати направлення на подальше обстеження або лікування.

Послуги надаються на прийомі у медсестри, акушерки і лікаря, під час візитів медсестри та акушерки додому, а також під час занять по сімейної підготовці та інших групових батьківських заходах.

6.1.4. Шкільна і студентська охорона здоров’я

Шкільне медичне обслуговування націлене на всіх учнів загальноосвітньої школи. Студентські служби охорони здоров’я піклуються про здоров’я ліцеїстів, учнів другого ступеня професійної освіти, студентів професійних інститутів та університетів. Для осіб, які не досягли 18 років, медичне обслуговування є безкоштовним. Профілактичні послуги безкоштовні і після досягнення цього віку.

Шкільна та студентська охорона здоров’я включає в себе медичні перевірки та консультації з питань здоров’я, а також догляд за порожниною рота. Її завданням є також раннє виявлення потреб у спеціальній допомозі і обстеженнях. Крім цього, до завдань шкільної та студентської охорони здоров’я входить спостереження за санітарією і безпекою шкільного середовища, а також за благополуччям шкільного колективу.

Шкільна та студентська охорона здоров’я є складовою частиною загального догляду за учнями. У ньому беруть участь також соціальний куратор і психолог.

Під час трьох обширних медичних оглядів, проведених в рамках шкільної охорони здоров’я, обговорюються також питання благополуччя батьків і життєвої ситуації сім’ї.

Крім того, до завдань охорони здоров’я учнів входить надання послуг первинної медико-санітарної допомоги, а також скерування на подальше лікування. Надання послуг, що сприяють сексуальному здоров’ю, раннє виявлення потенційних проблем з психічним здоров’ям і зі зловживанням психоактивними речовинами, їх безпосереднє лікування та скерування на подальше лікування є невід’ємною частиною охорони здоров’я учнів.

Медичні послуги студентам університетів за згодою відповідального за них муніципалітету надає Організація студентського охорони здоров’я (YTHS). Послуги надаються відповідно до вказівок Державної контрольно-наглядової служби соціального забезпечення та охорони здоров’я “Valvira”. Згодом планується розповсюдити ці послуги також на студентів професійних інститутів.

6.1.5. Консультативні послуги для осіб похилого віку

Особам, які отримують пенсію по старості, необхідно надавати консультаційні послуги, спрямовані на підтримку їх благополуччя та функціональної здатності. Ці послуги включають в себе пропаганду здорового способу життя та профілактику нещасних випадків. Консультування передбачає виявлення проблем зі здоров’ям і раннє втручання, а також інструктування з безпечного приймання лікарських препаратів. Муніципалітет може організовувати необхідні перевірки здоров’я для літніх людей і відвідування вдома.

6.2. Медичний догляд за хворими і реабілітація

6.2.1. Медичний догляд за хворими

Медична допомога хворим включає:

  • обстеження, діагностику і лікування захворювання;
  • профілактику хвороб;
  • інструктаж, за допомогою якого підтримується дотримання пацієнтом призначеного лікування та самодопомога;
  • скерування на подальше лікування.

Медичний догляд повинен здійснюватися відповідно до встановлених медициною потреб пацієнта, а також з наявними загальними підставами для лікування. У разі необхідності повинен складатися диференційований план лікування.

Медичну допомогу надають у медичних центрах. В них організований лікарський прийом як ургентних пацієнтів, так і тих, хто страждає хронічними захворюваннями. Найчастіше в медичному центрі є також палати для стаціонарного лікування. Терапевт медичного центру консультується з лікарем-фахівцем сам або ж направляє до нього пацієнта на обстеження чи лікування. У медичних центрах прийом пацієнтів у випадках хронічних захворювань, невеликих травм і лікування певних гострих захворювань може вести медсестра. Вона ж проводить спостереження за перебігом хронічного захворювання, інструктаж по самодопомозі, а також найчастіше оцінює потребу в лікуванні.

6.2.2. Надання медичної допомоги на дому

Більшість пацієнтів, які отримують догляд на дому, є літніми людьми. Патронажні і медичні сестри, а також молодші медсестри надають найбільшу частину послуг. Медичний стаціонар на дому передбачає організацію лікування лікарняного рівня вдома у пацієнта. Цей вид лікування носить тимчасовий і інтенсивний характер.

Надання медичної допомоги та медичний стаціонар на дому, а також реабілітація спрямовані на підтримку проживання вдома. Їхнє завдання — відновити сили похилих осіб, котрі перебувають на довготривалому лікуванні і закріплені за лікарняними відділеннями медичних центрів, і тим самим уможливити їх повернення додому або в місця інтенсифікованого догляду.

6.2.3. Медична реабілітація

Медична реабілітація спрямована на відновлення фізичної функціональної здатності (наприклад, при захворюваннях опорно-рухового апарату), а також на підтримку загальної спроможності до професійної діяльності. Медичні центри та лікарні проводять медичну реабілітацію в складі медичного лікування. Вона включає в себе:

  • консультування з реабілітації та інструктаж
  • обстеження, спрямовані на з’ясування потреби в реабілітації
  • лікування, котре поліпшує працездатність і функціональну здатність
  • періодичність реабілітаційних заходів
  • послуги з надання допоміжних засобів
  • навчання, спрямоване на професійну та побутову адаптацію.

Крім служб соціального забезпечення та охорони здоров’я, організацією реабілітації займається, зокрема, “Kela”, відомства з трудових пенсій, а також управління з питань зайнятості та освіти.

6.2.4. Стоматологічний догляд

Муніципалітети відповідають за організацію стоматологічного догляду. Послуги включають в себе заходи зі спостереження за станом здоров’я і оздоровленню порожнини рота, консультації та перевірки, а також обстеження захворювань порожнини рота, їх профілактику та лікування. Стоматологічні послуги пропонуються також приватним сектором. Медичне страхування компенсує пацієнтові частину витрат на приватний стоматологічний догляд.

6.3. Централізовані послуги

6.3.1. Спеціалізований медичний догляд

Спеціалізований медичний догляд включає проведення досліджень і лікування по відповідних медичних напрямках. Більшість спеціалізованих послуг надають в лікарнях. Найбільш поширені спеціалізовані послуги можуть бути надані в деяких медичних центрах.

За винятком екстрених випадків для отримання спеціалізованого лікування потрібне скерування лікуючого лікаря. За надання спеціалізованої медичної допомоги відповідають лікарняні округи. Приватні лікарні доповнюють послуги громадського сектора, наприклад, пропонуючи амбулаторні хірургічні операції.

6.3.2. Невідкладна допомога

Невідкладна допомога — це термінове надання медичної допомоги раптово захворілому або травмованому пацієнтові, і при необхідності його транспортування в лікувальний підрозділ. Лікарняний округ відповідає за організацію невідкладної медичної допомоги в своєму регіоні.

Під терміновою допомогою мається на увазі негайне обстеження і лікування у випадках раптової хвороби, травми або ускладнення хронічного захворювання і зниження працездатності, які не можуть бути перенесені без ризику прогресування або загострення хвороби. Для надання невідкладної допомоги муніципалітет або лікарняний округ зобов’язані організувати цілодобове чергування самостійно або разом з іншими муніципалітетами. Цілодобове чергування спеціалізованої медичної допомоги зосереджено в шпиталях лікарняних округів.

6.4. Послуги відносно психічного здоров’я і зловживання психоактивними речовинами

На муніципалітети покладено обов’язок зібрати в єдиний функціональний комплекс весь набір послуг в галузі психічного здоров’я та зловживання психоактивними речовинами, які пропонуються громадським, приватним і цивільним секторами. Організації громадянського сектора надають великий обсяг послуг, що доповнюють муніципальні, таких як, наприклад, послуги кризових служб. Все більше муніципалітетів зосереджує в рамках єдиної служби надання послуг у галузі психічного здоров’я та послуг, спрямованих на осіб, що зловживають психоактивними речовинами. Кінцева мета полягає у створенні легко доступної системи обслуговування, що дозволяє вирішувати різні проблеми одночасно.

6.4.1. Послуги в сфері психічного здоров’я

Завданням муніципальних органів є зміцнення психічного здоров’я жителів і зменшення загрозливих для нього факторів. Ця робота включає в себе керівництво і консультування, психосоціальну підтримку індивідуумів і колективів, а також надання послуг в галузі психічного здоров’я.

Послугами в галузі психічного здоров’я є дослідження психічних розладів, лікування та реабілітація пацієнтів. Послуги надаються в медичному центрі або спеціалізованій психіатричній поліклініці, а також в психіатричній лікарні. Перевага надається амбулаторним послугам. Підрозділи соціального забезпечення надають послуги, пов’язані з проживанням, обслуговуванням на дому та реабілітаційною трудовою діяльністю.

6.4.2. Послуги, націлені на осіб, що зловживають психоактивними речовинами

Метою роботи щодо зловживання психоактивними речовинами є підтримка невживання, а також зміцнення тих умов і способу життя, які захищають людей від таких залежностей. Завдання полягає також у тому, щоб зменшити або усунути вплив психоактивних речовин на здоров’я та безпеку громадянина. Під психоактивними речовинами маються на увазі алкоголь та його замінники, наркотики і лікарські препарати, які використовуються з метою сп’яніння.

Завданнями цієї роботи є інструктаж, консультування та надання цільових послуг. Підрозділи соціального забезпечення надають найбільшу частку послуг, спрямованих на осіб, що зловживають психоактивними речовинами. Заходи включають в себе загальні соціальні послуги, що надаються безпосередньо в бюро соціального забезпечення, а також значну кількість спеціальних цільових видів послуг. До спеціальних послуг відносяться, зокрема, підтримання А-клінік — спільнот анонімних алкоголіків, молодіжних центрів, центрів детоксикації, а також послуги з реабілітації та проживання.

У віданні підрозділів охорони здоров’я знаходяться дослідження і лікування захворювань, викликаних зловживанням психоактивними речовинами, а також реабілітація пацієнтів. Перевага віддається амбулаторним заходам.

6.5. Гігієна праці

Роботодавець зобов’язаний забезпечити своїх працівників послугами гігієни праці. Роботодавець може організувати ці послуги самостійно або придбати їх у медичного центру, приватної поліклініки чи іншого постачальника послуг. Муніципалітет повинен забезпечити послугами в області гігієни праці тих роботодавців на своїй території, які хочуть їх придбати. За своїм бажанням також підприємці та особисто-практикуючі особи можуть придбати послуги в галузі гігієни праці.

Майже у 90 відсотків найманих робітників є можливість користуватися послугами трудового охорони здоров’я. Вони стосуються робочого місця, трудового середовища, робочого колективу і самого працівника. Робота щодо забезпечення гігієни праці виконується у взаємодії з роботодавцем і працівником. Служба гігієни праці фокусується на підтримці та зміцненні працездатності. Угодою про надання медичної допомоги охоплено майже 90 відсотків осіб, які користуються послугами трудового охорони здоров’я.

Роботодавець має можливість отримати відшкодування витрат на гігієну праці. Управління соціального забезпечення “Kela” виплачує компенсацію з джерел страхування трудового доходу, яке стягується з роботодавців і працівників. Підприємці та особисто-практикуючі особи можуть отримати компенсацію, якщо вони для себе організують професійне медичне обслуговування.

7. Фармацевтичне обслуговування

Фармацевтичне обслуговування є важливою частиною охорони здоров’я та медичної допомоги. Ліки можуть бути придбані, як правило, тільки в аптеках. Аптеки здійснюють розподіл фармацевтичної продукції для амбулаторного догляду. Для утримання аптеки потрібна ліцензія, яка видається Агентством з безпеки і розвитку в області фармацевтики “Fimea” — органом, що наглядає за фармацевтичним обслуговуванням. Аптечна ліцензія видається ліцензованому провізору, і вона є персональною.

У Фінляндії є близько 800 аптек та їх філій. Якщо в конкретному регіоні організувати аптеку не вигідно, то там може бути створений аптечний пункт. В останньому продаються ліки без рецепта для самолікування. Через нього можна передавати пацієнту необхідні йому ліки, що відпускаються за рецептом. Ліки можна також придбати через аптечний онлайн-сервіс.

При лікарнях та медичних центрах діють лікарняні аптеки і фармацевтичні центри, які відповідають за постачання лікарень і стаціонарів ліками, необхідні пацієнтам. Їм не дозволено продавати ліки пацієнтам безпосередньо.

Перш ніж лікарський препарат може бути проданий пацієнтам, повинен бути отримано дозвіл на його продаж. Державний наглядовий орган оцінює ефективність і безпеку лікарських препаратів. Моніторинг безпеки ліки ведеться і після видачі дозволу. Про підозрюваних побічних реакціях, викликаних лікарським препаратом, можна зробити заяву в Агентство з безпеки і розвитку в області фармацевтики.

7.1. Електронний рецепт

Електронні рецепти використовуються у всіх аптеках Фінляндії. Вони отримали широке поширення також в системі суспільної охорони здоров’я. Громадська охорона здоров’я повністю перейшла на всебічне використання електронних рецептів з 1.4.2013 р, а приватна охорона здоров’я — через рік після цього.

Виписаний лікарем рецепт зберігається в підтримуваному “Kela” державному рецептурному центрі, до якого лікарі та медсестри, що обслуговують пацієнта, за його згодою можуть отримати доступ для перевірки загального лікування. Пацієнт також сам може переглянути свої електронні рецепти.

8. Статус і права пацієнта

8.1. Обходження з пацієнтом і його право на самовизначення

Пацієнт має право на хороший догляд і обходження як в громадському, так і в приватному секторах охорони здоров’я. Його гідність, переконання і особисте життя повинні поважатися. У міру можливостей, повинні бути прийняті до уваги його рідна мова, індивідуальні потреби і культура.

Догляд за пацієнтом повинен проводитися у взаєморозумінні з ним. У небезпечних для життя ситуаціях хворому має бути надано необхідне лікування, незважаючи на те, що волевиявлення пацієнта не було отримано через його несвідомий стан або з якоїсь іншої причини. Якщо у хворого є волевиявлення у формі т. зв. “Заповіту з лікування”, то воно повинне дотримуватися.

8.1.1. Інформація про пацієнта і проблемні ситуації

Інформація про дослідження і лікування пацієнта вноситься в його медичну документацію. Таким чином, можливо здійснювати як лікування, так і спостереження за його ходом. Пацієнт має право на отримання інформації, що міститься в його медичній картці. Інформація, що стосується пацієнта, є конфіденційною, і працівники системи охорони здоров’я не мають права без його згоди передавати її третім особам за винятком надзвичайних випадків.

У кожному з закладів охорони здоров’я, таких як медичні центри, лікарні та приватні поліклініки, повинен бути уповноважений з прав пацієнтів. Він консультує і надає допомогу пацієнтам у проблемних ситуаціях, а також інформує пацієнтів про їхні права. Незадоволений доглядом або ставленням пацієнт може скерувати скаргу до Регіонального управління органів державної влади (AVI) або в Державну контрольно-наглядову службу соціального забезпечення та охорони здоров’я “Valvira”.

8.2. Доступ до лікування

Пацієнт має право отримати доступ до лікування в розумні терміни, але не пізніше максимального терміну, встановленого в Законі про охорону здоров’я. Перша допомога і невідкладне лікування повинні бути надані негайно і незалежно від місця проживання. Якщо медичний центр або лікарня не можуть забезпечити лікування протягом встановленого часу, то вони повинні організувати його надання в іншому місці.

8.2.1. Вибір місця нетермінового лікування

Житель може вибрати всередині свого муніципалітету або регіону міжмуніципального співробітництва поліклініку, в якій він буде отримувати базові послуги охорони здоров’я. Поліклініку можна міняти шляхом письмового повідомлення не частіше одного разу на рік. Можна бути клієнтом тільки однієї поліклініки одноразово. Лікування відповідно до терапевтичного плану може бути також отримане за місцем тимчасового проживання, наприклад, в поліклініці муніципалітету, де знаходиться, наприклад, заміський будинок.

Особа, що потребує послуг спеціалізованого медичного догляду, може вибрати лікувальний заклад в зоні особливої відповідальності за місцем свого проживання. За певних умов, лікування може бути надано іншим підрозділом особливої відповідальності. Місце лікування вибирається разом з лікарем, що видає направлення на лікування. Пацієнт, в межах можливого, має право вибрати свого лікуючого лікаря або іншого фахівця охорони здоров’я.

Право пацієнта на вибір місця лікування буде розширено в 2014 році. Тепер він буде мати можливість вибрати поліклініку і підрозділ спеціалізованого медичного догляду з числа всіх державних і муніципальних медичних центрів і лікарень Фінляндії.

8.2.2. Поступлення на лікування на території ЄС чи Швейцарії

Особи, які входять до сфери соціального забезпечення Фінляндії, мають право на одержання необхідної з точки зору медицини допомоги, коли вони тимчасово знаходяться в іншій країні ЄС або Швейцарії. Це право підтверджується Європейською карткою медичного страхування, яку безкоштовно можна отримати в “Kela”.

Право пацієнта на отримання лікування на території іншої держави закріплено також відповідними директивами ЄС. Якщо лікарняний округ не в змозі забезпечити спеціалізовану медичну допомогу в Фінляндії в рамках встановленого максимального терміну, то на прохання пацієнта він повинен надати попередній дозвіл на лікування в іншій країні за рахунок лікарняного округу.

8.3. Клієнтська плата

За надання муніципальних соціальних і медичних послуг може стягуватися клієнтська плата, якщо їх безкоштовне надання не обумовлено окремо. Залежно від характеру послуги клієнтська плата може бути або однаковою для всіх, або ж визначатися на підставі доходів і розміру сім’ї. Клієнтська плата встановлюється законом і нормативним актом, вона переглядається кожен другий рік.

На платежі за послуги громадського охорони здоров’я встановлено платіжний ліміт на календарний рік. Коли платіжний ліміт вичерпується, клієнт отримує певні послуги безкоштовно або за зниженою ціною.

Муніципалітет може надавати деяким клієнтам охорони здоров’я ваучер на придбання послуг. Послугу можна потім придбати у приватного постачальника послуг, затвердженого муніципалітетом. По ваучеру можна придбати такі соціальні та медичні послуги, які муніципалітет або муніципальний підрозділ зобов’язані організувати для своїх жителів. Муніципалітет або муніципальна структура можуть самостійно приймати рішення, чи будуть вони запроваджувати ваучер, і на які послуги останній надаватиметься.

8.4. Страхування пацієнта

Кожен суб’єкт, який діє у сфері охорони здоров’я та медичного догляду, повинен мати страховку на випадок нанесення шкоди здоров’ю пацієнта. Вона покриває особистий збиток, заподіяний пацієнтові в ході надання йому медичної допомоги. Компенсація можлива, навіть якщо медичний персонал і не допустив помилки.

Компенсація не надається за незначної шкоди. Вона не може бути отримана і за таку шкоду, ризик заподіяння якої був відомий заздалегідь. Заява про компенсацію збитку подається в Центр страхування пацієнтів, який здійснює як розгляд претензії, так і виплату компенсації.

9. Персонал охорони здоров’я

Діяльність працівників охорони здоров’я регулюється спеціальним Законом. Його мета — сприяти безпеці пацієнтів і підвищенню якості послуг охорони здоров’я шляхом забезпечення професійної підготовки та кваліфікації зайнятих в сфері охорони здоров’я осіб.

За професійну підготовку працівників сфери охорони здоров’я відповідає Міністерство освіти і культури. Загальне керівництво персоналом охорони здоров’я здійснює Міністерство соціального забезпечення та охорони здоров’я. Державна контрольно-наглядова служба соціального забезпечення та охорони здоров’я і регіональні управління органів державної влади здійснюють керівництво за діяльністю медичних працівників і нагляд за нею. У числі іншого вони розглядають скарги з приводу медичного догляду.

До деяких працівників охорони здоров’я, окрім вимоги щодо необхідної освіти, ставиться вимога отримання від державних органів ліцензії на право займатися своєю професією. Служба “Valvira” виконує легалізацію спеціаліста або надає йому дозвіл на заняття своєю професією.

Служба також веде реєстр, в який вносяться дані про право медичного працівника, який отримав професійну освіту в Фінляндії чи за кордоном і займається регламентованою в Фінляндії професією.

Не для всіх медичних професій потрібне отримання дозволу на професійну діяльність від державних органів. Безпека пацієнтів та захист прав споживачів, однак, вимагають, щоб користувачеві послуг була надана можливість упевнитися в посадовому положенні і компетенції медичного працівника. Дані професійні групи перераховані в нормативному акті.

Лікарі та стоматологи навчаються в університетах. Диплом медсестри та акушерки може бути отриманий в професійному інституті. Підготовка молодших медсестер відбувається в середніх професійних навчальних закладах.

Підвищення кваліфікації персоналу, зайнятого в сфері соціального та медичного обслуговування, є вимогою закону. Відповідальність за підвищення кваліфікації та його фінансування лежить, головним чином, на роботодавцеві.

Діяльність з прийому пацієнтів медсестрами в системі первинної медико-санітарної та спеціалізованої медичної допомоги стала розвиватися з самого початку 2000-х років. З 2010 року медсестри отримали обмежене право призначення лікарських препаратів.

У складі персоналу, зайнятого в секторі соціальних та медичних послуг, на тисячу жителів припадає 2,9 лікарів, а також 11,0 медсестер, патронажних сестер і акушерок.

10. Майбутнє охорони здоров’я в Фінляндії

В найближчі роки в Фінляндії буде проведена повна реформа системи охорони здоров’я. Її мета — ефективно справлятися з медичними проблемами, що виникли в 2000-ті роки. Реформа спрямована на зміцнення необхідної, з точки зору майбутнього, життєздатності муніципалітетів, покликаних забезпечити населення рівноправними і високоякісними послугами по всій країні.

Йдеться про структурну реформу муніципального обслуговування, при якій будуть оновлені структура муніципальних підрозділів, закон про муніципалітети, структура надання та фінансування послуг соціального забезпечення та охорони здоров’я. Буде зроблена також переоцінка обов’язків, встановлених законом для муніципалітетів. Крім цього, намічено впровадити закон про організацію послуг.

Уряд підкреслює, що муніципалітети будуть і надалі нести основну відповідальність за організацію соціальної та медичної допомоги. Забезпечення послуг вимагає від муніципалітетів достатньої бази населення, економічної стабільності, належного кваліфікованого персоналу, а також спроможності фінансувати інфраструктуру, необхідну для надання послуг.

Послуги будуть розраховані на ширші за чисельністю населення території. Це єдиний спосіб гарантувати, що громадяни всюди отримають однаково хороші послуги, і що окремі дорогі рішення щодо індивідуального медичного догляду не зможуть похитнути економіку. Ті муніципалітети, які будуть не в змозі самостійно надати конкретні послуги, зможуть утворювати спільні регіони соціального та медичного обслуговування (так звані “sote-alue”).

Реформа покликана знизити бар’єр між базовим і спеціалізованим медичним доглядом. Під відповідальність муніципалітетів буде передано надання значної частини спеціалізованої медичної допомоги. Водночас буде поліпшено взаємодію між підрозділами охорони здоров’я та соціального забезпечення. Нинішні лікарняні округи будуть об’єднані в п’ять підрозділів особливої відповідальності (так звані “ervaalue”), завданнями яких залишаться надання спеціалізованої медичної допомоги, а також виконання певних функцій планування і функцій органів влади.

Соціальні та медичні послуги самі по собі не вирішують проблем, пов’язаних зі способом життя та життєвим середовищем людей. На здоров’я населення впливають також рішення, що стосуються комунальної інфраструктури, спортивної інфраструктури та освіти. Коли сильний муніципалітет відповідатиме за всі послуги, то їх можна буде розробляти комплексно.

Досить сильний муніципалітет в змозі забезпечити необхідні локальні послуги. Більший оператор може забезпечити послугами також віддалені райони, з чим невелика громада не впорається самостійно. Пункти з надання базових медичних послуг необхідно організовувати там, куди люди приходять так чи інакше, і з якими мається гарне транспортне сполучення. Під локальними послугами маються на увазі в т. ч. послуги вдома, замість послуг, що надаються в стаціонарі. Ними можуть стати електронні послуги через Інтернет або нові види спільних послуг, вироблених різними суб’єктами, котрі можна буде надавати як в стаціонарному пункті обслуговування, так і мобільно.

Підготував Юрій Матвієнко

Література

  1. Attree M, Flinkman M, Howley B, Lakanmaa RL, Lima-Basto M, Uhrenfeldt L. A review of nursing workforce policies in five European countries: Denmark, Finland, Ireland, Portugal and United Kingdom. England. J Nurs Manag. 2011 Sep;19(6):786-802.
  2. Bell JS, Ahonen J, Lavikainen P, Hartikainen S. Potentially inappropriate drug use among older persons in Finland: application of a new national categorization. Eur J Clin Pharmacol. 2013 Mar;69(3):657-64.
  3. Bell JS, Enlund H, Vainio K. Medication adherence: a review of pharmacy education, research, practice and policy in Finland. Pharm Pract (Granada). 2010 Jul;8(3):147-61.
  4. Hämeen-Anttila K, Lindell-Osuagwu L, Sepponen K, Vainio K, Halonen P, Ahonen R. Factors associated with medicine use among children aged under 12 years — a population survey in Finland. Pharmacoepidemiol Drug Saf. 2010 Apr;19(4):400-7.
  5. Heilmann P. To have and to hold: personnel shortage in a Finnish healthcare organisation. Scand J Public Health. 2010 Jul;38(5):518-23.
  6. Honka A, Kaipainen K, Hietala H, Saranummi N. Rethinking health: ICT-enabled services to empower people to manage their health. IEEE Rev Biomed Eng. 2011;4:119-39.
  7. Korhonen A, Hakulinen-Viitanen T, Jylhä V, Holopainen A. Meta-synthesis and evidence-based health care — a method for systematic review. Scand J Caring Sci. 2013 Dec;27(4):1027-34.
  8. Koskinen S, Hupli M, Katajisto J, Salminen L. Graduating Finnish nurse students’ interest in gerontological nursing--a survey study. Nurse Educ Today. 2012 May;32(4):356-60.
  9. Lukana A, Leena S, Marjo K, Helena LK. Historical theses on nursing and caring sciences in Finland: a literature review. Scand J Caring Sci. 2013 Dec;27(4):774-84.
  10. Pulkki JM, Rissanen P, Raitanen JA, Viitanen EA. Overlaps and accumulation in the use of rehabilitation services. Int J Rehabil Res. 2011 Sep;34(3):255-60.
  11. Råholm MB, Hedegaard BL, Löfmark A, Slettebø A. Nursing education in Denmark, Finland, Norway and Sweden — from Bachelor’s degree to PhD. J Adv Nurs. 2010 Sep;66(9):2126-37.
  12. Suhonen R, Stolt M, Virtanen H, Leino-Kilpi H. Organizational ethics: a literature review. Nurs Ethics. 2011 May;18(3):285-303.
  13. Viitanen J, Kuusisto A, Nykänen P. Usability of electronic nursing record systems: definition and results from an evaluation study in Finland. Stud Health Technol Inform. 2011;164:333-8.
  14. Wettermark B, Zoëga H, Furu K, Korhonen M, Hallas J, Nørgaard M, Almarsdottir A, Andersen M, Andersson Sundell K, Bergman U, Helin-Salmivaara A, Hoffmann M, Kieler H, Martikainen J, Mortensen M, Petzold M, Wallach-Kildemoes H, Wallin C, Sørensen H. The Nordic prescription databases as a resource for pharmacoepidemiological research — a literature review. Pharmacoepidemiol Drug Saf. 2013 Jul;22(7):691-9.

Перейти до змісту На початок Версія для друку