НА ЗАКІНЧЕННЯ НОМЕРА

Десять заповідей для лікарів

проф. Александр Сконтніцькі
Клініка гематології Ягеллонського університету (Польща)

1. Коли пацієнт заходить до твого кабінету — встань, подай йому руку, представся; так само поводься коло ліжка хворого. Проявляй повагу до пацієнта — часто він старший від тебе, має інший, часом багатший життєвий чи професійний досвід. Факт хвороби не дає тобі права трактувати пацієнта зверхньо — він має хвору печінку або кістковий мозок, але не перестав бути Особистістю. Отже, крім співчуття (з якого постала медицина) прояви до нього симпатію і повагу, які обов’язкові для кожної людини, з якою знайомишся. Пам’ятай, що своїми медичними знаннями ти завдячуєш не тільки твоїм учителям, навчанню, а й ПАЦІЄНТУ, від якого вчишся симптоматології хвороб, реакції на ліки (більшості яких сам не вживаєш).

2. Трактуй пацієнта люб’язно, як гостя в домі. Спитай його про роботу, професійні досягнення, сім’ю. Спитай, чим можеш допомогти, терпляче вислухай, з’ясуй його сумніви та переживання.

3. Не проявляй нетерплячості, поспіху чи нервозності. Передай йому твою віру в успіх лікування, змобілізуй до активної участі в боротьбі з хворобою під твоїм керівництвом, переконай, що не залишиш самого, подай (у прямому і переносному значенні) руку допомоги на шляху до подолання кризи здоров’я. Пацієнт повинен іти за тобою з вірою в твою компетентність, доброзичливість і безкорисливість.

4. Зроби так, щоб пацієнт відчув, що він у цей момент для тебе найважливіший, що цікавишся ним, що його хвороба для тебе є викликом і загадкою.

5. Прояви повагу до хворого, схилися над ним, вислови розуміння його скарг і переживань. Твої стосунки з хворим хай стануть партнерськими — це допоможе тобі здобути його довіру і співпрацю в процесі лікування, допоможе переконатися щодо правильності обраної тобою лікувальної тактики.

6. Пам’ятай, що кожна людина в момент погіршення здоров’я відчуває страх, непевність у завтрашньому дні, очікує найгіршого. Перебуває в нових умовах, боїться діагностичних процедур, чекає від тебе зацікавленості, сердечності, а також спокою, зосередженості й упевненості в прийнятих рішеннях. Пам’ятай, що кожне рішення слід узгодити з пацієнтом і переконати в його правильності.

7. Входячи до палати, підходячи до хворого — залиши за двверима домашні чи робочі клопоти, власні скарги — не повинні вони позначитися на твоїй тактиці, швидкості та влучності прийнятих рішень. Твоє похмуре обличчя, поганий настрій, відсутність усмішки — можуть бути неправильно потрактовані пацієнтом як відсутність надії і негативно вплинути на самопочуття і стан хворого. Будь відповідальним також і за атмосферу в лікарському колективі — доброзичливість і взаємоповага потрібні як здоровим, так і хворим.

8. Пам’ятай, що “лікар повинен любити своїх пацієнтів і відчувати за них відповідальність” (Антоні Кемпінські). Стався до своїх пацієнтів так, як ти хотів би, щоби ставилися до тебе під час хвороби твої близькі.

9. “Не відбирай надії у ближнього свого” (Юліан Александрович). “Не дати людині надії — гірше, ніж осліпити чи вбити її” (Марек Гаско). Тому давай хворому надію і сам створюй шанси для її здійснення шляхом поліпшення умов лікування, а також завдяки цілісному баченню людини, у зв’язку її з оточенням, професією, особистими звичками та міжлюдськими взаєминами. Враховуй психосоматичну єдність пацієнта і його неповторну індивідуальність. “Мені буде цікавим усе, що може вплинути на здоров’я мого пацієнта” (Гіппократ).

10. Не очікуй від пацієнтів подяки — приємно, якщо вони її висловлять, але пам’ятай, що дарування хворому здоров’я — це привілей, якиого не має жодна інша професія; з цього погляду лікар рівня королям і президентам — адже він може дарувати іншим життя…

Переклав Федір Юрочко