КОНСУЛЬТАНТ

Чи можуть бути захворювання причиною того,
що ваша дитина перебірливий або проблемний їдець?

Медична оцінка

Меган каже, що її семирічна дочка Саллі відмовляється від багатьох страв. Саллі завжди була перебірливою щодо їжі, але, природно, її мати стривожилася. Крім того, протягом останніх кількох тижнів вона часто кашляє без ознак будь-якого поліпшення і скаржиться вночі на пекучі відчуття у грудях (печію). Протягом останнього тижня дівчинка блювала після їди, і це трапилося ще двічі. Меган робила все, що, на її думку, могло допомогти Саллі почуватися ліпше, починаючи з того, що давала безрецептурні ліки, і закінчуючи готуванням улюблених страв, однак нічого не допомагало. Меган вирішила, що настав час показати Саллі їхньому педіатрові і з’ясувати, що відбувається.

Можливо, ваша дитина має соматичне (не психічне) захворювання, яке спричиняє проблеми з харчуванням або принаймні сприяє їм. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), захворювання органів дихання, тяжкі закрепи є лише деякими із хворобливих станів, які спричиняють те, що ваша дитина відмовляється від їжі або хоче їсти тільки певні страви. Наприклад, коли Меган відвела Саллі до педіатра, то довідалася, що в дитини ГЕРХ, яка спричинила стійкий кашель, печію і блювання. Запалення стравоходу (яке називається езофагіт) стало причиною того, що процес їди був для Саллі болісним. Як ілюструє цей випадок, ідентифікація або виключення соматичних захворювань у вашої дитини є важливим першим кроком у процесі налагодження ланцюжка харчування. Якщо таке захворювання є, то проблему з харчуванням неможливо вирішити, доки захворювання не буде вилікуване або принаймні взяте під контроль.

У цьому розділі буде описано симптоми, які можуть вказувати на те, що ваша дитина може бути хвора, а також пояснено, як визначити, яке саме захворювання в дитини, та підходи до лікування. Переважна більшість захворювань, які супроводжуються перебірливістю і проблемним харчуванням, уражають дихальні шляхи й органи травлення. Подаємо основні симптоми, що вказують на хвороби, які можуть бути причиною того, що дитина погано їсть, або сприяти тому:

• Блювання

• Зригування під час їди

• Під час їди дитина дуситься

• Кольки

• Свистіння (у процесі дихання)

• Утруднене або болюче ковтання

• Печія

• Пронос

• Застрявання їжі у горлі

• Поперхування, дитина давиться їжею

• Шумне дихання

• Хрипіння

• Кропив’янка

• Закреп

• Кашель

• Пневмонія

• Висипання

• Відсутність апетиту

Частота, інтенсивність і тривалість цих симптомів різняться у кожної дитини. З часом певні симптоми можуть полегшуватися, погіршуватися або навіть накладатися один на одний. Як ви бачите, деякі симптоми, такі як зригування під час їди або відсутність апетиту, явно пов’язані з труднощами в їді, тоді як інші прояви не мають такого очевидного зв’язку. Більшість станів, які ми обговоримо в цьому розділі, мають багато спільних симптомів (особливо шлунково-кишкові захворювання), тому дуже важливо не намагатися самим встановлювати діагноз своїй дитині. Якщо ви відчуваєте якесь занепокоєння щодо того, як харчується ваша дитина, особливо якщо в неї проявляється один або кілька з описаних симптомів, вона має бути оглянута педіатром.

КАРТИ РОСТУ

Такі карти росту використовують педіатри, щоб визначити, чи дитина росте і набирає вагу відповідно до свого віку. Лікар будує окремі діаграми ваги, зросту й окружності голови вашої дитини відповідно до віку (і зіставляє їх з нормами). Ці карти допомагають також визначити, чи відповідає вага вашої дитини її зросту. Для старших дітей застосовують інші діаграми.

ЧОГО ОЧІКУВАТИ ВІД ОГЛЯДУ ПЕДІАТРА?

Відвідання вашої дитини педіатром є першим кроком для з’ясування, чи має ваша дитина проблеми зі здоров’ям, які могли б спричинити труднощі з їдою чи сприяти їх появі. Педіатр оцінить основні характеристики здоров’я вашої дитини.

Це означає, що він проведе рутинне клінічне обстеження і відзначить такі відхилення, як малий або надто великий розмір голови, серцеві шуми, зниження сили, слабий плач, збільшення печінки або селезінки, хрипи при диханні. Він також оцінить стан відживлення дитини, визначивши її вагу, зріст і окружність голови (для немовлят). Ви можете помітити, що лікар відзначає зріст, вагу й окружність голови дитини під час кожного візиту. Вносячи ці характеристики на карти росту через відповідні проміжки часу, він може виявити відхилення від норми у темпах росту вашої дитини. Педіатр може призначити тести, такі як аналіз крові, сечі або калу, для того щоб виявити розлади, у т. ч. погане всмоктування поживних речовин, інфекції або хронічне запалення. Він може також призначити рентгенологічні дослідження для виявлення захворювань шлунково-кишкового каналу або сечових шляхів. Якщо фізикальне обстеження або інструментальні дослідження вказують на конкретні специфічні захворювання, педіатр може скерувати вас на консультацію до вузького спеціаліста, який займається лікуванням такої патології.

img 1 img 2

img 3 img 4

ПОРУШЕННЯ ДИХАННЯ

Деякі діти відмовляються від їди, оскільки вони не можуть нормально дихати або ковтати.

Якщо у вашої дитини стридор (шумне дихання) або охриплість, вона може потребувати огляду отоляринголога (спеціаліста з захворювань вух, носа і горла) і, можливо, лікування захворювань верхніх дихальних шляхів. Лікар у процесі обстеження має впевнитися, що у вашої дитини проблеми не зумовлені станом мигдаликів, аденоїдів і голосових зв’язок. Якщо ваша дитина не може дихати через ніс (це необхідно для того, щоб харчуватися з пляшечки), у неї можуть виникнути проблеми з координацією послідовності ссання/ковтання/дихання, яка дуже важлива для навику їди. Якщо голосові зв’язки в дитини не стуляються і гортань не підіймається, то розладнується механізм безпечного ковтання. Як звичайно, такі проблеми вимагають зміни способу давання їжі, медикаментозного лікування (наприклад спреїв для носа чи інших медикаментів) або хірургічного втручання для видалення мигдаликів чи аденоїдів. Однак частіше проблеми з харчуванням у дітей спричинені захворюваннями органів травлення.

ШЛУНКОВО-КИШКОВІ ПРОБЛЕМИ

Якщо педіатр запідозрив у вашої дитини шлунково-кишкові захворювання, може виникнути потреба показати її дитячому гастроентерологу для додаткового обстеження. Ці спеціалісти проходять спеціальну підготовку з обстеження і лікування дітей із захворюваннями органів травлення.

Гастроентеролог також ще раз оцінить нутритивний статус (відживлення) дитини і визначить, чи її харчові потреби задовольняються достатньою мірою. Якщо ні, то дитина може потребувати додаткового харчування через зонд або внутрішньовенного введення розчинів (див. розділ 8, де докладніше сказано про зондове харчування). Вкрай важливо, щоб ваша дитина отримувала харчування в необхідному обсязі, оскільки при недостатньому відживленні досягнення належного нутритивного рівня буде пріоритетною метою, а програму розширення дієти доведеться відкласти, доки дитина стане достатньо здоровою.

Якщо обстеження вказуватиме на те, що дитина має шлунково-кишкове захворювання, гастроентеролог розробить спеціальний план лікування і під час повторних візитів спостерігатиме за його реалізацією.

Роль гастроентеролога у програмах харчування різна в різних дітей, однак принципово важлива. Шлунково-кишкові захворювання повинні бути ідентифіковані і відповідно ліковані, їм також треба запобігти у процесі подолання розладів харчування дитини.

Після того як лікар обстежить вашу дитину з метою виявлення суттєвих “сигнальних” симптомів, імовірно, у нього сформується думка, які шлунково-кишкові розлади в неї можуть бути. Наступним кроком є призначення спеціальних досліджень, щоб підтвердити попередній діагноз. На основі симптоматики у вашої дитини, найімовірніше, шукатимуть (виключатимуть) один (або й кілька) із таких станів.

ШЛУНКОВО-СТРАВОХІДНИЙ (ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНИЙ) РЕФЛЮКС (ГЕР)

Найчастішими симптомами є:

• Небажання їсти

• Блювання

• Поведінка, як при кольках

• Персистуюча ангіна (фарингіт)

Коли ви ковтаєте їжу, вона проходить через глотку, а потім через стравохід у ваш шлунок. М’язи найнижчої частини стравоходу формують нижній стравохідний сфінктер, який контролює відкривання отвору, що з’єднує стравохід зі шлунком. У нормі нижній стравохідний сфінктер увесь час щільно зімкнутий, крім тих випадків, коли ви ковтаєте (їжу, воду, слину). Якщо цей м’яз відкривається не під час процесу ковтання, вміст шлунка, який містить кислоту, може закидатися у стравохід. Такий зворотний потік називається гастроезофагеальним рефлюксом (ГЕР). Зригування чи блювання при ГЕР не мають певної закономірності, оскільки можуть виникати в будь-який час — від кількох хвилин до кількох годин після їди.

Гастроезофагеальний рефлюкс трапляється у приблизно 80% немовлят. Діти з ГЕР у віці немовляти зригують або навіть у них буває блювання фонтаном, особливо часто це трапляється у перші 6 місяців життя. Деякі з таких немовлят поводяться при цьому спокійно, тобто ГЕР їх не турбує, вони добре набирають вагу, добре їдять і загалом виглядають здоровими дітьми. Іншим дітям не так “щастить” — вони поводяться, наче відчувають кольки, і мають проблеми з харчуванням. Доброю новиною є те, що ГЕР вважається доброякісним станом, що не призводить до довготривалих проблем, порушення росту та розвитку і не потребує медичного втручання. Більшість дітей до року “переростають” цю проблему. Проте важливо відзначити, що деякі немовлята переростають ГЕР, але труднощі з їдою в них залишаються.

ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНА РЕФЛЮКСНА ХВОРОБА (ГЕРХ)

Найчастішими симптомами є:

• Часте або повторне блювання

• Частий або несезонний кашель

• Дитина давиться під час їди, порушується прохідність їжі

• Печія, поведінка, як при кольках

• Зригування (регургітація) і повторне ковтання відригнутого вмісту

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) — це рефлюкс, який спричиняє захворювання травного каналу (тобто езофагіт) або легень (хрипи, аспірація або пневмонія). На відміну від ГЕР, який трапляється тільки в немовлят, ГЕРХ може уражати дітей будь-якого віку.

ДІАГНОСТИКА ГЕРХ

Якщо дитячий гастроентеролог запідозрив, що у вашої дитини ГЕРХ, він повинен призначити одне або кілька з таких досліджень, щоб підтвердити цей діагноз і виключити інші захворювання:

Рентгенологічне дослідження верхніх відділів травного каналу. Це спеціальне дослідження виконує рентгенолог з використанням барію для контрастування стравоходу, шлунка і верхніх відділів тонкої кишки. Це дослідження може виявити непрохідність або звуження на вказаних рівнях. Таке дослідження виконують у рентгенологічному відділенні лікарні, воно загалом триває менше години, є неінвазивним і не повинне викликати у вашої дитини дискомфорту.

Дослідження спороження шлунка. Якщо ваша дитина часто блює в межах кількох годин після їди, можна запідозрити, що її шлунок спорожнюється надто повільно. Під час тесту на спорожнення шлунка можна оцінити швидкість цього процесу. Для цього дитині дають молоко або їжу, змішану з молоком, міченим радіоактивним ізотопом. З допомогою спеціальної камери виконують знимки стравоходу і шлунка відразу та через певні інтервали. Така процедура проводиться у радіоізотопному відділенні лікарні і може тривати до 90 хвилин. Це дослідження неінвазивне, під час нього дитина не отримує шкідливої дози радіації, воно не викликає дискомфорту.

• Ендоскопія верхніх відділів травного каналу. Під час цієї процедури лікар-ендоскопіст використовує ендоскоп — тонку гнучку трубку зі спеціальною оптикою (у т. ч. часто з відеокамерою) для освітлення й огляду зсередини стравоходу, шлунка і верхніх відділів тонкої кишки, у разі потреби він виконує біопсію. Зразки слизової оболонки, взяті під час біопсії, після спеціальної обробки досліджують під мікроскопом для виявлення патологічних змін. Ендоскопію виконують як у лікарні, так і амбулаторно у спеціально обладнаному кабінеті. У дітей її виконують здебільшого із застосуванням седації — їм вводять заспокійливі (седативні) і снодійні засоби, це роблять під наглядом анестезіолога. Явища седації минають після процедури в межах години і дитина не відчуває болю під час ендоскопії або після неї. Ризик, пов’язаний з ендоскопією, мінімальний, однак ці питання ви повинні обговорити з лікарем перед процедурою, повідомити гастроентеролога, ендоскопіста й анестезіолога про будь-які алергічні реакції на медикаменти у вашої дитини, щоб уникнути побічних ефектів від введення анестетиків під час процедури.

Визначення рН (рН-зондування). Тривалий моніторинг рН здійснюється для визначення наявності і тяжкості кислого рефлюксу протягом усього дня і ночі. Такий тест часто виконують для визначення необхідності антирефлюксного хірургічного втручання та оцінки його неефективності. Для такого дослідження зонд-датчик рН (тонку довгу трубку з кислотним датчиком на кінці) проводять через ніс дитини по задній стінці глотки у нижню частину стравоходу, де його залишають на 24 години. Таке дослідження можна виконувати як в умовах лікарні, так і амбулаторно, дитину заохочують провадити протягом цього часу звичайний (як завжди) спосіб життя. Оскільки рН зонд вимірює кислотність, то ще за кілька днів до процедури дитина повинна припинити приймати будь-які ліки, які блокують продукцію кислоти або нейтралізують уже утворену кислоту. Цей тест дає гастроентерологові інформацію, наскільки вираженим є кислотний рефлюкс, а також дані про зв’язок рефлюксу з конкретними явищами, такими як кашель, хрипи або печія.

Як ендоскопія верхніх відділів травного каналу, так і рН-зондування є інвазивними тестами, тому, як звичайно, їх виконують у разі потреби скоригувати медикаментозне лікування або для з’ясування потреби у хірургічному лікуванні.

ЛІКУВАННЯ ГЕРХ

Якщо у вашої дитини є симптоми рефлюксу, то часто рекомендують такі зміни у способі життя:

• Тримайте немовля у вертикальному положенні біля грудей упродовж 20 хвилин після кожного годування.

• Не садіть немовля у кріселко і не колишіть його упродовж 20 хвилин після кожного годування.

• Якщо ваша дитина старша, стежте, щоб вона не вживала кофеїновмісних напоїв, а також шоколаду, який містить кофеїн.

• Підніміть узголів’я дитячого ліжечка (кінець ліжечка з боку голови), щоб дитина лежала не в горизонтальному положенні.

• Спробуйте дати безрецептурні препарати, які призначають при здутті живота (містять симетикон), наприклад гавіскон. Старшим дітям можна дати антациди.

Якщо жоден із цих підходів не полегшує проблеми дитини, гастроентеролог може спробувати призначити ліки однієї з таких груп:

МЕДИКАМЕНТИ

Ранітидин або інші антагоністи H2-гістамінових рецепторів. Відомий як H2-блокатори, цей клас ліків блокує продукцію кислоти у шлунку. Такі засоби часто застосовують для полегшення помірно вираженої симптоматики, вони дуже безпечні. Найчастіше призначають ранітидин і фамотидин.

Омепразол та інші інгібітори протонної помпи. Інгібітори протонної помпи подібно до H2-блокаторів також знижують рівень кислотопродукції у шлунку, однак це набагато потужніші засоби. Вони також мають мінімум побічних ефектів і в світовій практиці застосуються для лікування дітей будь-якого віку. Найчастіше призначають омепразол і ланзопразол. Новішими препаратами цієї групи є пантопразол, рабепразол і езомепразол.

Метоклопрамід. Цей засіб застосовується для прискорення руху їжі по шлунку і кишківнику. Однак прийом метоклопраміду може супроводжуватися серйозними побічними ефектами з боку центральної нервової системи, наприклад підвищеною дратівливістю або сонливістю, порушенням координації рухів.

Еритроміцин. Низькі дози цього антибіотика можуть прискорювати спорожнення шлунка; сповільнення спорожнення — проблема, яка часто трапляється при діабеті. Оскільки прийом засобу може спричинити дискомфорт з боку живота, то побічні ефекти слід обговорити з лікарем.

ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ

Діти з тяжкою хронічною ГЕРХ можуть потребувати хірургічного втручання для корекції проблем, особливо якщо симптоми не полегшуються при медикаментозному лікуванні, або виникають загрозливі для життя ускладнення, наприклад аспірація їжі в легені. Якщо потрібне хірургічне втручання, найчастіше виконують фундоплікацію. Фундоплікація полягає в “окутуванні” верхньою куполоподібною частиною шлунка (так званим дном — лат. fundus) нижнього відтинка стравоходу і фіксації його в такому положенні швами. Унаслідок цього нижня кінцева частина стравоходу проходить крізь вузький “тунель”, утворений м’язистою стінкою шлунка. Таке втручання зміцнює нижній стравохідний сфінктер — клапан між стравоходом і шлунком, який перешкоджає закиданню кислоти зі шлунка у стравохід.

Як звичайно, фундоплікація є ефективним втручанням, хоча й не позбавлена певного ризику. Можливими побічними ефектами є здуття живота через труднощі з відригуванням повітря, блювання, проблеми з ковтанням, біль у ділянці оперативного втручання. Такі ускладнення трапляються частіше в дітей з тяжкими загальними захворюваннями, такими як церебральний параліч або тяжка затримка у розвитку. Слід докладно обговорити з дитячим гастроентерологом потенційні плюси і ризик, пов’язані з операцією.

Чи знаєте ви?

Дегідратація — різка втрата рідини, спричинена блюванням або проносом, може бути загрозливою для життя. Якщо у вашої дитини наявні ознаки дегідратації — сухість у роті, відсутність сліз, западають тім’ячка (м’які проміжки між кістками черепа, які заростають з віком) та зменшується кількість сечовипускань або якщо дитина тривалий час блює, негайно зверніться до лікаря. Дитина може потребувати регідратації (відновлення водного балансу) через рот або й введення спеціальних розчинів внутрішньовенно, якщо дитина не може прийняти достатньої кількості рідини через рот.

ІДІОПАТИЧНИЙ ЕОЗИНОФІЛЬНИЙ ЕЗОФАГІТ (ІЕЕ)

Найчастішими симптомами є:

• Кашель, векання або дитина давиться під час їди

• Блювання

• Дитина погано набирає вагу

• Їжа затримується у стравоході

• Екзема

• Астма

• Кропив’янка

Двадцятимісячний Метью зригував і відмовлявся від їжі з 9-місячного віку. Він також мав тяжку екзему з тримісячного віку. Його батьки перейшли на годування соєвою сумішшю, а потім — гіпоалергенною сумішшю, однак полегшення екземи не настало. Шкірні тести засвідчили, що Метью має алергію до молока і яєць, тому батьки вилучили молоко, яйця і сою з його харчування і перейшли на рисове молоко. Однак хлопчик і далі відмовлявся від їжі, а екзема не полегшувалася.

У дітей, які не дають позитивної відповіді на антирефлюксну медикаментозну терапію і в яких прогресують такі симптоми, як кашель, зригування, або в дитини таке відчуття, що вона давиться під час їди, може не бути ГЕРХ. Натомість у них може бути захворювання, яке називається ідіопатичний еозинофільний езофагіт (ІЕЕ), при якому запалення стравоходу спричинене реакцією алергічного типу, а не кислотним пошкодженням. ІЕЕ діагностується методом ендоскопії з біопсією в амбулаторних або шпитальних умовах.

ІЕЕ лікується не призначенням кислотоблокуючих засобів, як при ГЕРХ, а обмеженням дієти і/або кортикостероїдами (через рот або з допомогою інгалятора). Обмежуючи дієту, виключають продукти, які, найімовірніше можуть викликати проблеми — молочні продукти, сою, яйця, морепродукти, вироби з пшеничного борошна, арахіс. Пізніше можна поступово вводити знову після відповідних тестів на переносимість. Немовлят переводять на спеціальні низькоалергенні суміші. Алергічне тестування, таке як аплікаційна проба (patch test), проба уколом (prick-test) або радіоалергосорбентний тест (RAST), часто застосовують, щоб ідентифікувати у вашої дитини харчову алергію, однак результати не завжди однозначні. Обмеження дієти (і спеціальні суміші) можуть допомогти ліпше і забезпечити стійкіший ефект, ніж кортикостероїди. Як і при ГЕР, проблеми з харчуванням у вашої дитини можуть утримуватися, незважаючи на належне лікування захворювання.

Метью виконали ендоскопію верхніх відділів травного каналу і діагностували ІЕЕ. Його перевели на гідролізовану суміш і дієту упродовж 4-х тижнів, коли виконали повторну ендоскопію і підтвердили загоєння ураження стравоходу. Після діагностики і лікування ІЕЕ Метью став їсти більше і з більшим апетитом, до того ж збільшився асортимент продуктів, які він споживав. У цьому випадку програма ланцюжка харчування була успішною, тому що ми змогли ідентифікувати і пролікувати захворювання, яке лежало в основі проблеми.

Гострий біль при ковтанні

Найчастішим симптомом є:

• Раптова відмова від їжі

Іноді в дітей, в яких раніше не було ГЕР або ГЕРХ, може раптово виникати болюче ковтання. У такій ситуації інфекція (як звичайно, вірусна) може бути причиною езофагіту або набряку стравоходу. Такий діагноз, як і рефлюкс або ІЕЕ, встановлюють з допомогою ендоскопії. У дітей, які в усіх інших аспектах здорові, ці явища можуть минати спонтанно через кілька днів і не потребувати медикаментозного лікування.

Однак якщо в дитини імунодефіцит, імунна система пригнічена внаслідок хвороби або хіміотерапії, може виникнути потреба у специфічній протигрибковій або противірусній терапії.

Шлунково-кишкові розлади, пов’язані з моторикою

Іншими шлунково-кишковими розладами, які призводять до проблем з харчуванням, є порушення моторики, або механізму, що забезпечує рух їжі через стравохід, шлунок і кишківник. Ваш дитячий гастроентеролог може обстежувати дитину з приводу таких розладів:

Діарея (пронос)

Найхарактернішими симптомами є:

• Водянисті, рідкі випорожнення

• Переймистий біль у животі

Діареєю вважають розріджені, водянисті випорожнення (стілець), які відбуваються кілька разів на день. У дітей бувають різні причини діареї, але найчастішою є вірусні інфекції. Як правило, у дітей гостра діарея починається раптово, триває кілька днів і самостійно минає. Однак в деяких дітей приступи діареї тяжкі, загрожують розвитком дегідратації і можуть бути ознаками серйозніших проблем зі здоров’ям. Специфічного лікування вірусної діареї немає, однак зазвичай, рекомендують прийом регідратуючих розчинів (наприклад Педіалайт) під час захворювання від самого його початку, щоб запобігати дегідратації, особливо в немовлят, оскільки вони вразливіші до дегідратації, ніж діти старшого віку чи дорослі. У межах доби з розчину для регідратації треба перейти на суміш для вигодовування або грудне годування, оскільки розчин містить недостатньо калорій і поживних речовин для тривалого застосування.

Закреп (запор)

Найхарактернішими симптомами є:

• Щільні, сухі випорожнення, їх кількість мала, виділяються вони тяжко

• Великі часові проміжки між дефекаціями

Закреп визначається як випорожнення рідше ніж тричі на тиждень. Він часто трапляється у дітей, особливо в тих, хто перебуває на звуженій дієті, та в дітей з вадами розвитку або тяжкими захворюваннями. Тяжкий закреп може несприятливо впливати на апетит дитини і її харчування, тому, як звичайно, рекомендують активне лікування, у т. ч. прийом проносних засобів. Найефективнішими препаратами, які призначають найчастіше, є мінеральні олії, магнезія (магнію сульфат), лактулоза, розчини поліетиленгліколю. Такі засоби мають мінімум побічних ефектів і низький ризик, пов’язаний з їх застосуванням, навіть якщо дитина приймає їх упродовж кількох тижнів або й місяців.

Кишкова непрохідність

Найхарактернішими симптомами є:

• Блювання жовчю (вміст шлунка має зеленуватий колір)

• Біль у животі з переймами

Кишкову непрохідність спричиняє перешкода для транзиту продуктів травлення по кишківнику. Як правило, її діагностують з допомогою рентгенівського обстеження живота. Для її усуснення здебільшого необхідне хірургічне втручання.

Хронічна псевдообструкція кишківника

Найхарактернішими симптомами є:

• Блювання жовчю

• Біль у животі з переймами

Хронічна псевдообструкція кишківника — це рідкісний розлад моторики травного каналу, при якому координовані скорочення (перистальтика) кишківника порушуються і стають недостатніми. Симптоми хронічної псевдообструкції подібні до кишкової непрохідності, але в цьому випадку перешкоди немає. Хронічну псевдообстуркцію діагностують на основі скарг і даних об’єктивного обстеження, у т. ч. виключення
кишкової непрохідності. Цей стан має тенденцію до погіршення і полегшення упродовж життя і не потребує хірургічної корекції. Якщо ваша дитина має хронічну псевдообструкцію кишківника, може виникнути потреба у внутрішньовенному введенні поживних розчинів (парентерального харчування).

СИНДРОМ ЦИКЛІЧНОГО БЛЮВАННЯ (СЦБ)

• Інтенсивні напади блювання зі швидким, раптовим початком, які тривають від кількох годин до кількох днів

• Біль у животі

• Відчуття кволості

• Пітливість або дрощі (озноб)

• Гарячка

• Прискорене серцебиття

• Блідість

• Біль голови

• Сильна спрага

• Вразливість до світла і шуму

• Виснаження

• Сонливість

• Порушення концентрації уваги

• Дратівливість

Синдром циклічного блювання не є розладом, специфічно пов’язаним з травним каналом, але він певним чином нагадує такі розлади. Є досить багато дітей з таким розладом, тому зупинимося на ньому докладніше. СЦБ — це стан, при якому дитина страждає від епізодів надзвичайно інтенсивної нудоти і блювання з болем у животі або без нього. Блювання, як звичайно, виникає раптово і є частим, нерідко воно вимагає невідкладної допомоги в умовах лікарні.

Названий синдром розвивається раптово, триває від кількох годин до кількох днів і так само раптово припиняється, а безсимптомний період може тривати кілька тижнів або місяців. Причина СЦБ невідома, хоча вважають, що цей стан може бути пов’язаний з іншими розладами травлення, такими як сповільнене спорожнення шлунка (відоме під назвою гастропарез), та діабетом. Діти з циклічним блюванням можуть
також мати багато проблем, пов’язаних з їдою, таких як езофагіт і дискомфорт під час їди.

СЦБ І МІГРЕНЬ

Дослідники вбачають зв’язок між мігренню і СЦБ, хоча він ще не є зрозумілим. Як для мігрені, так і СЦБ характерні тяжкі симптоми, які швидко розвиваються і раптово припиняються, після чого настають тривалі періоди без болю чи інших проявів. Дослідники також виявили, що в багатьох дітей із СЦБ наявний сімейний анамнез (випадки у сім’ї) мігрені або мігрень розвивається в них у старшому віці.

На підставі такої подібності мігрені і СЦБ лікарі призначають деяким хворим на тяжкий СЦБ ті ж засоби, що і при болю голови, зумовленому мігренню. Такі препарати розроблено для запобігання приступам, зменшення їх частоти і полегшення перебігу.

СИМПТОМИ

Напад синдрому циклічного блювання часто починається з легкої нудоти, втрати апетиту, відмови від їжі, відчуття слабості, настійного позиву до дефекації, пітливості або дрощів, а також болю в животі (може бути нечітка його локалізація) та відчуття розпирання.

Коли напад переходить у фазу блювання, дитина відчуває сильну нудоту, часто і дуже блює, вона бліда, виснажена, сонлива, дратівлива, у неї порушена увага.

У багатьох дітей приступи СЦБ виникають тоді, коли вони захворіли на інші захворювання — фарингіт, гостре вірусне респіраторне захворювання, вони також мають високу гарячку, прискорене серцебиття, біль голови, сильний біль у животі, сильну спрагу і вразливі до світла і шуму. Після того, як напад минає, апетит дитини поступово відновлюється і дитина стає знову спроможна засвоювати їжу. Рівень енергії в дитини нормалізується, відновлюється наводнення. У проміжках між нападами дитина виглядає цілком нормально. Якщо ваша дитина страждає на СЦБ, вона потребує медикаментозного лікування під час нападів. Ранній початок такого лікування оптимальний, оскільки зменшує тривалість епізоду нездужання.

ДІАГНОСТИКА

Синдром циклічного блювання діагностувати важко, оскільки немає точного тесту, який дав би змогу це зробити. Лікар діагностує СЦБ, спостерігаючи за вашою дитиною, вивчаючи її анамнез та виключаючи інші, більш поширені захворювання, які можуть спричинити нудоту і блювання, зокрема заворот кишківника, інвагінацію та інші причини непрохідності травного каналу і мітохондріальні захворювання. Для встановлення діагнозу потрібен час, оскільки лікар повинен побачити епізод циклічного блювання.

ЛІКУВАННЯ

Вилікувати СЦБ неможливо, проте є способи, якими можна полегшити його перебіг. Педіатр призначає ліки, які можуть запобігти епізоду блювання, припинити або полегшити напад, який уже розпочався, або полегшити прояви, зокрема зменшити біль у животі. Серйозною небезпекою при таких епізодах є зневоднення, тому дитина з тяжкою нудотою і блюванням може потребувати госпіталізації та внутрішньовенного введення рідин для запобігання дегідратації під час нападу.

Історія Шері

Виявлення і діагностика синдрому циклічного блювання може тривати довго. Я добре знаю це, оскільки такий синдром наявний у мого сина Лукаса. Якогось дня, коли Лукасу було вісім місяців, він раптом почав блювати. Незважаючи на те, що я була стривожена цим, як і кожна мама хворої маленької дитини, усе ж таки я сподівалася, що блювання мине. Проте Лукас не переставав блювати ні цього дня, ні наступного, а блювання повторювалося кожні кілька хвилин. Я викликала лікаря і він дав мені звичайні в таких випадках рекомендації щодо відпочинку для травлення (не давати дитині ні їсти, ні пити) і запевнив, що це минеться, проте напад не минав упродовж двох днів. Лукас лежав у мене на колінах і блював день і ніч у миску, яку мій чоловік спорожнював, а потім знову біг до нас із цією посудиною. Я ніколи не бачила, щоб хтось так блював. Тоді я не усвідомлювала, що над життям дитини нависла загроза через зневоднення.

Далі такі епізоди траплялися через кожні 6–12 тижнів, і ми поступово звикли до того, що дитина блює. Це було якесь жахіття. Коли Лукасу виповнилося два роки, він навчився розпізнавати наближення нападу і повідомляв мене про це такими словами: “Мамо, чудовисько наближається”. І чудовисько справді приходило, я також відчувала це. Багато разів Лукас потрапляв у лікарню через зневоднення. Інколи все починалося зі звичайного захворювання, наприклад запалення горла або вірусної інфекції, і переростало в напад блювання. Таке траплялося знову і знову впродовж наступних шести років. Усі ці роки пошуків проблеми в нашого сина мене і мого чоловіка Ренді мучив страх, відомий тільки батькам, які не знаходять нікого, хто б їх вислухав, а в душі нас постійно мучило запитання, на яке ми не знаходили відповіді.

Нарешті з’явився білий лицар… Третій педіатр Лукаса скерував нас до дитячого гастроентеролога Марка Фішбайна. Ренді і я пішли до нього, думаючи, що це ще один непотрібний візит. Проте коли лікар зайшов і сів біля мене, то, здавалося, ніщо у світі не цікавило його, крім моїх слів. Він ставив ті самі запитання, що й інші лікарі, проте робив це інакше. Я відчувала, що він мене слухав. Далі він промовив слова, які змінили наше життя: “Гадаю, що я знаю, яка проблема у вашого сина. У нього синдром циклічного блювання”.

Д-р Фішбайн розробив план лікування для Лукаса, який повинен був здолати чудовисько, і він справді здолав його, хоча СЦБ повністю не минув. Тепер Лукасу 13 років, і ми підрахували, що він блював 65 тисяч разів у своєму житті. Ми перейшли через рефлюкс, езофагіт, тріщини стравоходу, відсутність приросту ваги протягом року і біль під час їди, ми віддавали перевагу напоям на противагу їжі, а я мусила спостерігати, як моя дитина страждає, і це розбивало моє серце. Якщо ви батьки дитини, яка страждає на СЦБ або якийсь інший шлунково-кишковий розлад, що зумовлює проблеми з харчуванням, то знайте, що я через це пройшла. Найліпша порада, яку я вам можу дати, така: ніколи не припиняйте пошуку правильного діагнозу і правильного лікування захворювання, на яке страждає ваша дитина. Це не завжди легко, проте відповідь є, отже, шукайте її.

Ми переконані, що якщо дитина відмовляється їсти, то це зумовлене серйозними причинами. Цілком можливо, що проблема спричинена якимсь соматичним захворюванням. Виключивши такі захворювання або виявивши їх, що є передумовою адекватного лікування, ви суттєво поліпшите шанси скоригувати перебірливість дитини щодо їжі або вирішити її проблеми з харчуванням.

Переклала Зореслава Городенчук

© Медицина світу, 2011