ГОТУЮЧИСЬ ДО ПАНДЕМІЇ ГРИПУ H1N1 (2009)
(редакційна стаття)

Скорочений виклад

R. P. Wenzel, M. B. Edmond
N Engl J Med 361;20 (November 12, 2009):1991-1993

У 1743 році в європейських газетах з’явилися повідомлення про «контагіозний вплив» (італійською мовою — influenza), що став масово «відвідувати» жителів Рима. Тодішні світила зробили припущення про астральне (зіркове) походження хвороби. Через 200 років Wilson Smith зі співавт. ізолювали вірус грипу А, одного з представників сім’ї ортоміксовірусів. Ключовими резервуарами всіх вірусів грипу А є мігруючі водоплавні птахи, а інтермітуючими резервуарами — інші хазяїни, такі як свині і люди, коли вони інфікуються. Вірус, який ізолював W. Smith, був варіантом вірусу H1N1, що викликав пандемію 1918–1919 років, і «потомки» цього вірусу H1N1 персистували у світі, доки в 1957 році не з’явився азійський пандемічний штам вірусу грипу (H2N2). Однак у 1976 році з’явився новий штам вірусу свинячого грипу H1N1, і варіанти цього вірусу продовжують циркулювати як один із сезонних штамів вірусу грипу.

У квітні 2009 року керівники системи охорони здоров’я Мексики повідомили про появу новітнього вірусу свинячого грипу H1N1, який пізніше викликав глобальну пандемію. Однак новими в цьому випадку були не лише вірус, а також континент, де він з’явився (Північна Америка, а не Азія), сезон його появи (весна, а не пізня осінь) і когорта людей, які належали до групи ризику інфікування і смерті (діти і молоді дорослі, а не немовлята і літні люди). Тепер відомо, що вісім сегментів РНК і їх генні продукти є сумішшю компонентів від вірусів грипу птахів, свиней і людей, що стало наслідком серій вірусних коінфекцій і пересортування генів.

Відповідно до останніх даних, вірус грипу H1N1 (2009) інфікував людей у більш ніж 190 країнах і викликав у світі понад 4500 смертей, що стимулювало активне просування програм вакцинування у США та інших країнах. Спеціалісти в галузі інфекційних захворювань у кількох латиноамериканських країнах, де виникли вибухи цієї інфекції, повідомляли, що ожиріння і вагітність потрапили до переліку факторів ризику госпіталізації пацієнтів із грипом у палату інтенсивної терапії (ПІТ), а також про те, що в 10–20% пацієнтів виникала діарея. Серед пацієнтів із задокументованим грипом H1N1 (2009) гарячки не було у 50% амбулаторних пацієнтів і в 15–30% пацієнтів, які були госпіталізовані (однак не в ПІТ). У багатьох країнах було порушено питання про те, наскільки тяжкою стане пандемія і чи матимуть шпиталі достатньо місць для госпіталізації пацієнтів із тяжкими формами грипу.

Більшість епідемій грипу сягають піку після приблизно 4 тижнів, і частота нових випадків захворювання значно знижується після додаткових 4 тижнів. Отже, основне навантаження на палати інтенсивної терапії виникає через 4–6 тижнів після госпіталізації першого пацієнта з підтвердженим діагнозом грипу H1N1 (2009). Дані найновіших досліджень стосовно цієї пандемії свідчать, що 65% пацієнтів, госпіталізованих у ПІТ, потребують інтубації і механічної вентиляції легень (медіана 8 днів).

Раннє лікування інгібіторами нейрамінідази (оселтамівір чи занамівір) є ідеальним підходом і може допомогти пацієнтам із тяжким захворюванням. Майбутні дослідження повинні точніше визначити роль цих препаратів у вигляді монотерапії, а також у комбінації.

Недавнє дослідження, проведене за принципом випадок-контроль у Мексиці, засвідчило частоту захисту 73% проти вірусу грипу H1N1 (2009) серед людей, які отримали тривалентну сезонну вакцину проти грипу. У цьому дослідженні не помер жоден із пацієнтів, який був вакцинований проти сезонного грипу. У дослідженні, проведеному в Канаді, лише 6% пацієнтів, госпіталізованих у ПІТ з діагнозом грипу H1N1 (2009), отримали до госпіталізації вакцинацію проти сезонного грипу.

Підбиваючи підсумок, треба сказати, що згадані 4500 смертей унаслідок вірусу грипу H1N1 (2009) становлять лише приблизно 2% від 250 000 чи більше смертей, які реєструють у світі щороку як наслідок сезонного грипу. І все ж таки жодним чином не можна недооцінювати непрогнозованість вірусу грипу H1N1 (2009), який здатний убивати дітей і молодих дорослих.

Підготував Володимир Павлюк

Назад