УЛЮБЛЕНІ НАПОЇ — ПИТИ ЧИ НЕ ПИТИ?

Ігор Тумак
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Чай, кава, червоне вино… Усі ці напої супроводжують людство тисячоліттями. І якщо шкідливість таких давніх “супутників” цивілізації, як тютюн чи опій, уже давно перестала бути питанням принципових дискусій (ідеться лише про обсяг медичних і соціальних збитків), то названі напої є предметом для розмови не лише за столом чи у рекламі, а й на дуже серйозному рівні серед вузьких фахівців. Однак якщо раніше аргументами були лише дослідження хімічного складу та результати експериментів, то в епоху доказової медицини “важкою артилерією” стали дані продуманих епідеміологічних досліджень з урахуванням різних спотворючих чинників (віку, фонової патології, інших звичок), кількості випитого напою тощо. Мірилом стали захворюваність насамперед на фатальну в масовому масштабі патологію — серцево-судинні ураження, онкозахворювання та, відповідно, смертність від них. То все-таки — що пити і скільки? Що ми отримуємо від улюблених напоїв — користь, шкоду чи саме лише задоволення?

1. ЧАЙ

Археологічні дослідження виявили, що настої і відвари листя різних рослин (можливо, і чаю) люди могли вживати понад 500 тис. років тому. Китайська легенда свідчить, що вживання чаю започаткував у 2737 р. до н. е. імператор Шен Нунг, відкривши для себе напій із приємним ароматом і освіжаючим смаком, коли сухе листя випадково потрапило у киплячу воду. Відтоді чай застосовували не лише як звичайний харчовий напій, його споживання перетворилося на ритуал, що впливав на спосіб життя, і, звичайно, ще в ті давні часи чай вживали з лікувальною метою. Чай застосовували для зменшення запалення, поліпшення кровообігу, лікування інфекцій, “очищення” організму і забезпечення розумової діяльності та психічної рівноваги.

Відтоді чай розповсюдився по всьому світу і в багатьох регіонах став щоденним напоєм сотень мільйонів людей — вважають, що об’єми його споживання поступаються лише питній воді — щороку у світі випивають 40 л чаю на людину, виробляють до 3 млрд. кг сухого чаю, і ця цифра зростає на 2,1% щороку.

У країнах, звідки походить чай (Китай, Японія), а також у Центральній і Середній Азії вживають переважно зелений чай. Його виготовляють із молодих пагонів чайного куща Camellia sinensis. Листки скручують і висушують відразу після зривання, при цьому інактивується ензим поліфенолоксидаза, який зумовлює окислення катехінів (поліфенольних сполук із групи флавоноїдів) до полі- і олігомерних похідних — теафлавінів і теарубігінів. Відповідно, вміст катехінів (флаван-3-олів) у зеленому чаї найвищий — до 30% сухого залишку екстракту. До інших складників чаю належать флавоноли (кверцитин, рутин і кемпферол), кофеїн, фенолові кислоти, теанін.

Чорний чай піддають ферментації, вміст катехінів у ньому багато менший (3–12% сухого залишку екстракту), натомість теафлавіни і теарубігіни становлять 2–6% і 10–20% сухого залишку екстракту, саме вони визначають колір і аромат чорного чаю. Процес ферментації зупиняють потоком гарячого повітря. Чорний чай вживають у великих кількостях в Європі (насамперед у Великобританії та країнах Східної Європи) та Індії.

Проміжне місце між зеленим і чорним чаєм за вмістом катехінів посідають так звані напівферментовані чаї — тривалість їх окислення обмежена. До них належать такі китайські чаї, як Jasmine tea, Iron Buddha tea, Oolong tea.

Як звичайно, горнятко зеленого чаю (1 г сухого листя на 100 мл води із запарюванням упродовж 3 хв.) містить 250–350 мг сухого залишку екстракту чаю, у т. ч. 30–42% катехінів і 3–6% кофеїну. У деяких сортах чорного чаю вміст кофеїну сягає 8–11%, що відповідає 40 мг кофеїну у стандартній чашці. Найпильнішу увагу дослідників привертає епігалокатехін-3-галат (EGCG), якого є найбільше. Крім нього чай містить епігалокатехін (EGC), епікатехін-3-галат (EGC) та епікатехін (EC).

Фармакологічні властивості чаю — біохімія та експериментальні дослідження

Експериментальні дослідження засвідчили широкий спектр фармакологічних властивостей чаю (табл. 1). Однак дослідження на людях не завжди підтверджували такі характеристики. Це може бути зумовлене обмеженою біодоступністю компонентів чаю, а також застосуванням в експериментах фізіологічно недоступних доз. Крім того, не всі дані експериментів на тваринах можна екстраполювати на людину.

Таблиця 1. Фармакологічні властивості чаю (подано за Marcel W. L. Koo, Chi H. Cho, 2004)
  • Антиоксидантна дія (Ho et al., 1992, Serafini et al., 1996)
  • Протизапальна дія (Mutoh et al., 2000)
  • Антимутагенна дія (Kuroda and Hara, 1999; Steele et al., 2000)
  • Антиканцерогенна дія (Yang and Wang, 1993)
  • Антиангіогенна дія (Cao and Cao, 1999; Jung and Ellis, 2001)
  • Стимуляція апоптозу (Ahmad et al., 1997)
  • Протидія ожирінню (Dulloo et al., 1999; Han et al., 1999)
  • Гіпохолестеринемічна дія (Yang and Koo, 1997)
  • Антиартеріосклеротична дія Yang and Koo, 2000)
  • Антидіабетична дія (Zeyuan et al., 1998)
  • Антибактеріальна дія (Hu et al., 2001)
  • Антивірусна дія (Clark et al., 1998; Mukoyama et al., 1991)
  • Протидія старінню (Esposito et al., 2002)

Найліпше вивченою властивістю поліфенолів чаю є їх антиоксидантна активність — у зеленого чаю вона сильніша, ніж вітамінів С і Е. Поліфеноли зв’язують активні радикали кисню й азоту, зменшуючи їх шкідливий вплив на ліпідні мембрани, білки і нуклеїнові кислоти. Крім того, чай посилює експресію ендогенних внутрішньоклітинних антиоксидантів, таких як глутатіон, глутатіонпероксидаза, глутатіон-S-редуктаза, каталаза та хінон-редуктаза. Усі ці сполуки запобігають перекисному окисленню ліпідів і пошкодженню ДНК. Добре відомо, що процеси перекисного окислення є елементом патогенезу серцево-судинних захворювань, у т. ч. атеросклерозу, канцерогенезу, імунних розладів та низки інших патологічних станів. Найпотужнішим антиоксидантом є EGCG, який має 4 дигідроксигрупи.

Поліфеноли чаю також зв’язують іони металів, запобігаючи тим самим їх участі в реакціях пероксидації та утворенню реактивних вільних радикалів (із зв’язуванням токсичних іонів металів пов’язують захисний потенціал зеленого чаю щодо нейродегенеративних захворювань). Щодо утворення канцерогенів, то зелений чай і його катехіни засвідчили прискорення елімінації проканцерогенів, наприклад поліциклічних вуглеводнів та гетероциклічних амінів, шляхом індукції І фази цитохромів P450 1A1, 1A2 і 2B1 та ІІ фази детоксикуючих ензимів, наприклад глюкуронозилтрансферази. Пригнічується проканцерогенна активація цитохрому P450 3A4 та утворення ендогенних N-нітрозосполук.

Численні дослідження на тваринах засвідчили канцеропревентивну дію чаю щодо пухлин шкіри, легень, стравоходу, шлунку, печінки, кишківника, підшлункової залози, сечового міхура і молочних залоз. Вважають, що ця дія стосується стадій ініціації, промоції і прогресування пухлин. Найчастіше протираковий ефект чаю пояснюють його антиоксидантною активністю і запобіганням пошкодженню ДНК вільними радикалами. Однак можуть мати значення також інші механізми: пригнічення проліферації клітин, блокада рецепторів факторів росту, пригнічення мітотичних сигналів, зниження вивільнення цитокінів, пригнічення ангіогенезу через взаємодію з металопротеїназами, фактором росту ендотелію та ін., що в кінцевому наслідку призводить до апоптозу. В експерименті на різних тваринних моделях засвідчено антипроліферативні ефекти катехінів та теафлавіну — пригнічення активності АР-1 (активаторного протеїну 1), циклін-залежної кінази Cdk 2/4, ядерного фактору kB (NFkB), викиду фактору некрозу пухлин α (TNF-α) тощо.

Хемопревентивний щодо канцерогенезу ефект зеленого чаю пов’язують із EGCG, який, будучи потужним інгібітором індуцибельних NO-синтази та ЦОГ-2, блокує викид NO та простагландинів — важливих медіаторів запалення та канцерогенезу. Він здатний зв’язуватися з рецепторами 67-kDa ламініну, які експримуються на різних пухлинних клітинах і специфічні для метастазів. Зелений чай може запобігати метастазуванню пухлин і шляхом взаємодії з іншими ензимами (металопротеїназам, урокіназою тощо).

Важливо підкреслити, що така дія катехінів у дослідженнях виявлена за умови їх високої концентрації. В організмі людини вона може досягатися стосовно епітелію травного каналу. Катехіни чаю добре всмоктуються після орального введення, у тому числі слизовою оболонкою рота. Якщо інші катехіни трансформуються у печінці в кон’юговані метаболіти, то EGCG виявляється у плазмі у вільній формі і період його півжиття у плазмі найдовший (до 5 годин). У товстій кишці його виявляють через 8 годин після введення. Кон’юговані катехіни секретуються у кишківнику, конвертуються мікрофлорою і знову всмоктуються, зазнаючи ентерогепатичної рециркуляції. Після абсорбції катехіни розподіляються по всьому організму, з найвищою концентрацією у стравоході, тонкій і товстій кишках. Вищою концентрація катехінів у середовищах організму є при вживанні зеленого чаю. Максимальна концентрація катехінів у плазмі досягається через 1,5–2,5 год. після споживання чаю.

Хоча поліфеноли чорного чаю теафлафіни і теарубігіни є біодоступними, їх метаболізм і дія вивчені мало, зокрема через проблеми з ідентифікацією їх метаболітів. При вживанні чорного чаю у дозі 6 г на добу (3 чашки по 2 г чаю) упродовж двох тижнів вміст флавоноїдів у крові зростає на 25% (Hollman et al., 1997); вважають, що загальний антиоксидантний потенціал плазми подібний при вживанні чорного і зеленого чаю (Leenen et al., 2000).

Листя чаю накопичує фториди (до 196 мкг на 2 г сухої ваги), тому чай може запобігати демінералізації емалі зубів. Зелений чай підвищує стійкість зубів до пошкодження каріогенними бактеріями, пригнічує утворення нерозчинних у воді глюканової і молочної кислот, які сприяють адгезії цих бактерій до емалі та утворенню зубного нальоту і каменю. Така дія чаю зумовлена його катехінами, а не вмістом фтору. Вміст катехінів чаю у слині удвічі вищий, ніж у плазмі крові, вони також інактивують амілазу слини, послаблюючи гідроліз крохмалю до мальтози, відповідно, запобігають ерозуванню емалі. Крім того, зелений чай зменшує запах з рота завдяки пригніченню росту відповідних бактерій. Висока концентрація катехінів у слині дає підстави очікувати хемопревентивного ефекту щодо оральної лейкоплакії — прекурсора раку слизової оболонки рота, що підтвердили клінічні дослідження (Li et al., 1999).

Протективну дію щодо раку груді в експерименті пояснюють як індукцією апоптозу та пригніченням ангіогенезу (засвідченими in vitro), так і впливом на специфічні гормональні механізми: катехіни зеленого чаю посилюють глюкуронізацію у печінці естрону і естрадіолу, пригнічують плацентарну ароматазу, яка конвертує андростендіон в естрон.

Обернений зв’язок споживання зеленого чаю і частоти раку шлунка можна пояснити, зокрема, пригніченням росту Helicobacter pylori. Засвідчено, що катехіни чаю інактивують уреазу, яка захищає бактерію від шлункового соку, інгібуюча концентрація катехінів досягається після вживання горнятка чаю (Yee and Koo, 2000, Matsubara et al., 2003). Окрім того, катехіни чаю зменшують у шлунку і кишківнику вміст канцерогенних N-нітрозосумішей, вступаючи у реакції з їх прекурсорами, наприклад гетероциклічними амінами, яких багато у вареному м’ясі. Для такої нейтралізації необхідно 3–5 г зеленого чаю на добу. Доречно згадати традицію, що склалася у країнах Центральної і Середньої Азії, запивати страви з жирної баранини великою кількістю зеленого чаю!

Антимікробна дія чаю добре доведена, він пригнічує ріст Vibrio cholerae, Salmonella typhi, Campylobacter jejuni, Shigella, Salmonella, Clostridium pseudomonas, Candida, Mycoplasma та Cryptococcus, тому може модифікувати кишкову мікрофлору із селективним посиленням росту біфідобактерій і лактобацил (Weisburger, 1999; Yamamoto et al., 1997). Це зумовлює зниження утворення проканцерогенних амінів у товстій кишці. Зелений чай пригнічує експресію циклооксигеназ та індуцибельної NO-синтази у слизовій товстої кишки, він потенціює дію нестероїдних протизапальних препаратів, цей ефект важливий як у плані канцеропревенції (Hong et al., 2001), так і лікування неспецифічного виразкового коліту (Hendel and Nielsen, 1997). Вважають, що EGCG у фізіологічних концентраціях зупиняє ділення клітин у фазі G0/G1 та індукує апоптоз клітин карциноми товстої кишки. Зелений чай чинить захисний вплив на слизову оболонку травного каналу — в експерименті він запобігає атрофії кишкової слизової, спричиненій голодуванням, та сприяє загоєнню пошкоджень. Антиоксидантна активність катехінів може запобігати транслокації бактерій і токсинів у критично важких виснажених хворих (Safar et al., 2003). Призначення EGC у таблетках здоровим добровольцям поліпшувало моторику товстої кишки. У дослідженнях з культурами клітин відзначають також антиретровірусну дію чаю.

Одним із можливих механізмів протективної дії чаю на серцево-судинну систему вважають пригнічення поліфенолами чаю окислення ліпопротеїдів низької густини, яке бере участь у розвитку атеросклерозу, хоча кілька досліджень на людях не виявили такого ефекту — поліфеноли чаю накопичувалися у ліпідах низької густини, але їх концентрація була недостатньою, щоб посилити стійкість ЛНГ до окислення. Цікаво, що Hodgson et al. (2000) виявили сильніший вплив чорного чаю на окислення ліпопротеїнів, ніж зеленого. Автори вважають, що в цьому разі відіграє роль марганець, який міститься у чорному чаєві.

Гіпохолестеринемічний ефект чаю може також сприяти запобіганню серцевих захворювань. В експериментах на тваринах (яких годували кормом з високим вмістом жирів і холестерину) чай запобігав підвищенню рівня ліпідів та холестерину у крові та печінці, збільшував їх екскрецію з калом. Однак з 13 недавно проведених епідеміологічних досліджень лише 4 засвідчили гіпохолестеринемічний ефект зеленого і чорного чаю в людей. Важливими експериментальними результатами є запобігання ожирінню і жировій дистрофії печінки у мишей, яких поїли чаєм “oolong”. Такі наслідки пов’язують як із зниженням абсорбції нутрієнтів (жирів і цукрів) шляхом інгібування ферментів, так і з посиленням енергетичних витрат. Екстракт зеленого чаю стимулював термогенез у коричневій жировій тканині, і цей ефект був сильнішим, ніж спричинений самим кофеїном. Дослідження на людях теж наводять на думку про збільшені витрати енергії, що пояснюють пригніченням катехол-O-метилтрансферази і синергічною щодо кофеїну дією на симпатичну стимуляцію термогенезу. Зниження абсорбції цукру в кишківнику зумовлює його нижчий рівень у сироватці крові, що може бути важливо для хворих на діабет (Shimizu, 1999).

Недавні дослідження на собаках виявили, що чорний чай пригнічує агрегацію тромбоцитів, а поліфеноли зеленого чаю знижують АДФ-індуковану агрегацію людських тромбоцитів у дослідженнях in vitro та in vivo (не впливаючи не протромбіновий час), що може бути альтернативним механізмом запобігання серцево-судинним захворюванням. EGCG інгібує фактор агрегації тромбоцитів, а також знижує експресію гена тромбоцитарного фактору росту.

Є експериментальні та клінічні докази того, що складники чаю поліпшують функцію ендотелію судин, антиоксиданти допомагають підтримувати нормальний баланс в ендотелії між вазодилятаторами (оксид азоту) і вазоконстрикторами (тромбоксан, ізопростан). У дослідженнях на тваринах EGCG мав гіпотензивний ефект, діючи як активатор NO-синтази ендотелію. У зеленому чаєві виявлено 2-аміно-5(N-етилкарбоксиамідо)пентоєву кислоту, яка є потужним інгібітором синтезу тромбоксану.

EGCG в експерименті пригнічує інвазію гладком’язових клітин через базальну мембрану, знижує експресію металопротеїназ матриксу. Оскільки ці процеси залучені у патогенез атеросклерозу, то такий вплив розглядають як захисний. Окрім того, EGCG пригнічує міграцію ендотеліоцитів, впливає на ріст міоцитів та ендотеліоцитів. Загалом такий вплив запобігає ангіогенезу, а отже, пригнічує ріст пухлин. У дослідженнях на людях флавоноїди чорного чаю поліпшували коронарну циркуляцію (Hirata et al., 2004) та ослаблювали дисфункцію ендотелію (Duffy et al., 2001).

Поліфеноли чаю мають високу афінність до білків і мінералів, тому потенційно можуть порушувати нутритивний статус. Різні фенольні групи чаю зв’язуються з різними локусами на молекулах протеїнів гідрофобними і водневими зв’язками. Високу афінність відзначено до протеїнів, багатих на пролін, — казеїну, желатину і протеїнів слини. Однак питання порушення абсорбції білків у людей при вживанні чаю вимагає докладного вивчення. З’ясовано, що поліфеноли зв’язують залізо, зменшуючи його абсорбцію, однак це не стосується заліза гему (у вареному м’ясі). У дослідженні National Health and Nutrition Examination Survey II, в яке було включено 11 684 учасників, не виявили зв’язку анемії із вживанням чаю або кави. І все ж таки вегетаріанцям чи особам з групи ризику анемії не слід запивати їжу чаєм, а пити його у проміжках між їдою.

В експерименті на щурах екстракт чорного чаю зменшував абсорбцію кальцію, не впливаючи на абсорбцію магнію. Однак у жінок похилого віку вживання чаю було пов’язане не зі зменшенням, а зі збільшенням мінеральної щільності кісток. Вірогідно, такий вплив чинять фітоестрогени і фториди чаю.

У моделі артриту на мишах поліфеноли зеленого чаю зменшували частоту і важкість артриту, що пов’язують із зменшенням експресії ЦОГ-2 та ФНП-α. У культурі клітин EGCG пригнічував викид гістаміну на 90%. В експерименті відзначають також регресію катаракти при збільшенні споживання чаю. Виявлено посилення екскреції простагландину Е2 та натрію нирками, ослаблення мезангіальної проліферації та склеротичних уражень клубочків, що може мати позитивне значення щодо патології нирок.

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Чай і серцево-судинна система

Загалом досліджень дії чорного чаю менше і їх дані менш переконливі, проте такі дослідження важливі як з погляду дискусії — чи має сприятливий вплив на здоров’я значно менша кількість катехінів або їх полімерні похідні, так і з огляду на масове вживання саме чорного чаю у Західній цивілізації.

Довготривале когортне дослідження у Данії засвідчило зниження ризику смерті від ІХС та інсульту в терцилі населення з найвищим споживанням чаю. У Boston Area Health Study виявлено зниження удвічі частоти серцевих нападів серед осіб, які пили хоча б горнятко чорного чаю на день, порівняно з тими, хто не пив чаю взагалі (Sesso H. D. et al., 1999). Натомість у валлійському дослідженні серед чоловіків, що пили чорний чай, виявлено підвищену частоту ІХС. Припускали, що молоко (яке зазвичай додають до чаю у Великобританії) порушує абсорбцію катехінів. Однак наступні дослідження не виявили зниження рівня катехінів у плазмі при додаванні молока до чаю. І все ж таки Serafini et al. вважають, що молоко знижує антиоксидантну активність чаю in vivo.

У метааналізі Peters U. et al. (2001), що включав дані 10 когортних досліджень, відзначено зниження частоти інфаркту міокарда (ІМ) на 11% при вживанні 3 і більше чашок чаю на день (без поділу чаю на типи, однак включалися дослідження у Європі та Північній Америці, де вживають переважно чорний чай). Найліпші результати були у дослідженнях, проведених у континентальній Європі, дещо гірші — у США, натомість у Великобританії чай парадоксально пов’язувався з гіршим серецево-судинним прогнозом (феномен додавання молока?). Утім, порівнювати різні дослідження важко — у різних країнах різні традиції приготування чаю (в Америці він значно “слабший”, ніж у Європі), крім того, часто не виконувалася поправка на такі принципові моменти, як спосіб життя, анамнез тощо.

У проспективному когортному дослідженні Mukamal K. J. et al. (2002), яке охоплювало 1935 пацієнтів з ІМ в анамнезі, ризик смерті (скоригований за віком і статтю) при вживанні до 14 чашок/тиждень чаю (зеленого чи чорного) знижувався до 0,69, а при вживанні більшої кількості чаю — до 0,61.

За даними когортного дослідження, яке тривало в Осаці з 1994-го по 2005 рік і включало понад 40 тис. осіб віком від 40 до 79 років, споживання чаю мало обернений зв’язок із смертністю від усіх причин та від серцево-судинної патології. Цей зв’язок був вираженішим у жінок. Підраховували багатовимірне відношення ризиків смерті, скориговане за віком, освітою, вагою тіла, способом життя, фоновими захворюваннями і т. п. Якщо брати за одиницю ризик смерті осіб, що випивають на день менше 1 чашки чаю, то відношення ризиків смерті з будь-якої причини було найнижчим серед тих жінок, які пили 5 і більше чашок чаю на добу, — 0,77 (95% ДІ 0,67–0,89), для чоловіків цей показник становив 0,88 (95% ДІ 0,79–0,98). Ще сильніший зв’язок відзначено щодо смертності від серцево-судинних захворювань — для жінок, що випивали 5 і більше чашок на добу, — 0,69 (95% ДІ 0,53–0,9). Найсильнішим такий зв’язок був щодо смерті від інсульту. Треба сказати, що ця робоча група виявила позитивний ефект тільки зеленого чаю і не виявила його для чорного і “oolong”-чаю.

Дослідження Yang YC et al. (2004), проведене у Тайвані за участю 1507 осіб, засвідчило зниження ризику артеріальної гіпертензії на 46% при споживанні 120–600 мл зеленого або “oolong”-чаю і на 65% при споживанні його більшої кількості. У дослідженні зроблено поправку на вік, стать, анамнез і звички обстежуваних.

Чай і рак

Численні епідеміологічні дослідження проводили з метою з’ясування впливу чаю на частоту раку в людей. Проспективне когортне дослідження у Японії (Imai K. et al., 1997) включало 8552 осіб, у ньому засвідчено зниження відносного ризику раку до 0,57 (95% ДІ 0,33–0,98) серед жінок і до 0,68 (95% ДІ 0,39–1,21) серед чоловіків за умови вживання понад 10 чашок чаю на день, а серед жінок з раком він виникав на 7 років пізніше.

Дослідження, проведене у північній Італії, засвідчило захисний вплив чаю щодо раку ротової порожнини, глотки і гортані. У дослідженні типу “випадок-контроль” у Шанхаї часте вживання зеленого чаю було пов’язане з нижчою захворюваністю на рак стравоходу, особливо серед осіб, які не курили і не вживали алкоголю. Подібні результати отримали Castellsague et al. (2000) у США за умови вживання понад 500 мл напою на день. Треба зауважити, що оцінювати вплив чаю на розвиток раку стравоходу дуже складно: у разі звички пити дуже гарячий напій шкідливий ефект високої температури нівелює можливу користь складників чаю — такий звичай вважають причиною високої захворюваності на рак стравоходу в деяких регіонах.

Щодо раку шлунка, то протективний ефект зеленого чаю засвідчили дослідження в Японії, Туреччині і Швеції, але його не виявлено у низці досліджень, які виконували в інших регіонах.

У Японії вживання жінками понад 2 л зеленого чаю на добу супроводжувалося зниженням захворюваності на всі види раку, збільшення об’єму випитого чаю корелювало зі зниженням ризику метастазування раку груді та його рецидиву. Wu AH et al. (2004) вивчали вплив чаю на частоту раку груді серед американок азійського походження. Після поправок на особливості способу життя виявлено суттєве зниження ризику (ВШ 0,53) при вживанні понад 85,7 мл зеленого чаю на добу, впливу чорного чаю виявлено не було.

Проспективне когортне дослідження в Айові серед жінок постменопаузального віку засвідчило при вживанні чаю (головним чином чорного) зниження ризику раку травного каналу і сечових шляхів. Однак низка інших досліджень не виявила протиракового ефекту. Наприклад, не виявлено зменшення ризику смерті від раку у вже згаданому когортному дослідженні в Осаці (1994–2005). Пояснень може бути кілька: більший вміст катехінів у зеленому чаї (протираковий ефект виявляли переважно в Азії, де п’ють у великій кількості саме його), іншими відмінностями способу життя та різними етіологічними особливостями (у т. ч. і генетичними) раку в різних регіонах.

F. Borrelli et al. (2004) переглянули дані 21 епідеміологічного дослідження щодо зв’язку зеленого чаю і раку травного каналу. На їхню думку, достатньо переконливими є дані щодо прекурсорів раку — аденоматозних колоректальних поліпів та атрофічного гастриту, натомість дані щодо частоти власне раку шлунка чи товстої кишки не дають змоги зробити певні висновки. Причини таких розходжень з даними експерименту (де результати більш “прихильні” до чаю) можуть критися, попри все інше, у неврахованих особливостях приготування та вживання чаю: спосіб заварювання, температура, концентрація (багато аматорів зеленого чаю запарює одну й ту ж дозу листя кілька разів). Kohlmeier L et al. (1997) зробили висновок, що протективний ефект чаю стосується групи високого ризику раку, яка вживає велику кількість чаю.

У метааналізі Sun C-L et al. (2006) узагальнили дані 13 епідеміологічних досліджень і зробили висновок про зниження ризику раку груді при вживанні зеленого чаю (відношення шансів 0,78; 95% довірчий інтервал 0,61–0,98). Результат об’єднаних даних щодо чорного чаю суперечливий — низка досліджень виявила навіть підвищення ризику. Цей протираковий ефект саме зеленого чаю узгоджується з дослідженням гормонального обміну: саме при вживанні зеленого чаю знижується рівень циркулюючих естрогенів, натомість при регулярному вживанні чорного чаю він навіть вищий, ніж у контролі (дослідження серед китаянок Сінгапуру). Мало того, серед білих жінок Нідерландів рівень пролактину (залученого у канцерогенез груді) в сироватці крові зростає при вживанні чорного чаю. Загалом досліджень щодо частоти раку при вживанні чорного чаю небагато, відзначають, що споживачі чорного чаю здебільшого живляться типовою “західною” дієтою, яка несприятлива щодо раку травного каналу.

Інші ефекти чаю

Систематичний огляд літератури засвідчив, що фториди чаю сприяють здоров’ю зубів (NHS CRD, 2000), саме вони забезпечують користь чорного чаю щодо запобігання карієсу. Чорний чай є незалежним протективним фактором щодо перелому стегна в чоловіків (Mediterranean Osteoporosis Study), вживання 4 і більше горняток чаю на добу супроводжувалося суттєвим підвищенням мінеральної щільності кісток у жінок похилого віку (Chen et al., 2003).

Окремо оцінюють ефекти кофеїну, який міститься в чаєві. Як звичайно, у чашці чаю міститься 40 мг кофеїну (для порівняння: у філіжанці кави — 75–100 мг). Досі точаться суперечки щодо його впливу на здоров’я. Деякі автори вважають, що кофеїн призводить до гіпертензії, дегідратації, тривоги, безсоння та вад розвитку плоду (Green and Suls, 1996; Neuhauser-Berthold et al., 1997; Nuriminen et al., 1999; FSA, 2001b; Smith, 2002).

Натомість інші автори відзначають його позитивний вплив на когнітивну спроможність, фізичну витривалість, втому при вживанні в добовій дозі 60–400 мг на добу (Warburton, 1995; Graham, 2001; Smith, 2002). Треба сказати, що більшість шкідливих ефектів кофеїну виявлено в експериментальних дослідженнях, у яких його доза далеко перевищує розумні межі (наприклад, 300–600 мг на добу еквівалентні 9–18 чашок чаю в один прийом!). Кілька досліджень вказують на деяке підвищення тонусу, поліпшення настрою, прискорення обробки інформації без погіршення сну. Утім, оскільки кофеїну в чаєві порівняно небагато, ці ефекти можуть мати інші причини, наприклад, теанін, що міститься в чаєві, має властивості нейротрансмітера (його позитивний ефект на вищу нервову діяльність засвідчили експерименти на щурах). Загальноприйняте твердження, що кофеїновмісні напої посилюють діурез і можуть призвести до дегідратації. Однак Maughan and Griffin (2001) в огляді великої кількості літератури зробили висновок, що чай зазвичай не містить кількості кофеїну, достатньої для суттєвого посилення діурезу.

Резюме систематичного перегляду ефектів чорного чаю (E.J. Gardner et al., 2007)

Патологічні стани

Сила і кількість доказів

(дослідження на людях)

Автори досліджень

Ішемічна

хвороба серця

Надійні докази зниження частоти ІМ, отримані шляхом метааналізів і когортних досліджень

Підтримуючі дані епідеміологічних досліджень, досліджень типу “випадок-контроль” і одне рандомізоване контрольоване дослідження

Arts et al. (2001a); Davies et al. (2003); Geleijnse et al. (2002); Hakim et al. (2003); Hirvonen et al. (2001); Huxley and Neil (2003); Jacques et al. (2001); Mennen et al. (2004); Peters et al. (2001); Rasmussen et al. (2000); Sesso et al. (1999).

Колоректальний рак (КРР)*

Докази помірної сили щодо слабкого позитивного зв’язку або відсутності впливу чорного чаю на частоту КРР

Слабкий позитивний зв’язок з різними типами раку

Arts et al. (2002); Baron et al. (1997); Cerhan et al. (2001); Goldbohm et al. (1996); Il’yasova et al. (2003); Il’yasova et al. (2003b); Munoz et al. (1998); Olsen and Kronborg (1993); Slattery et al. (1999); Terry and Wolk (2001); Woolcott et al. (2002).

Hartman et al. (1998); Kato et al. (1990); Su and Arab (2001); Baron et al. (1994).

Настрій і когнітивна здатність

Слабкі докази поліпшення настрою і когнітивної функції. Досліджень мало

Scott et al. (2004); Hindmarch et al. (2000); Quinlan et al. (2000); Steptoe and Wardle (1999); Hindmarch et al. (1998)

Розлади водного балансу

Відсутність діуретичного ефекту (за винятком одного дослідження, де добова доза кофеїну перевищувала 300 мг)

Maughan and Griffin (2001)

Хвороби зубів

Доказів ослаблення утворення зубного каменю мало. Є дані, що чай забезпечує посилене надходження фторидів

Scott et al. (2004). Lingstrom et al. (2000) FSA (2000); NHS CRD (2000).

Стан кісток

Помірні докази позитивного впливу на мінеральну щільність кісток. Досліджень мало

Hegarty et al. (2000); Chen et al. (2003).

* Досліджень щодо зв’язку чорного чаю і частоти раку шкіри, легень, сечового міхура, підшлункової залози недостатньо для висновків.

Література

  • 1. Gardner E. J., Ruxton C. H. S., Leeds A. R. Black tea — helpful or harmful? A review of the evidence // Europ. J. Clin. Nutrit.— 2007.— Vol. 61.— P. 3-18.
  • 2. Goldbohm R. A., Hertog M. G. L., Brants H. A. M. et al. Consumption of black tea and cancer risk: a prospective cohort study // J. Natl. Cancer Inst.— 1996.— Vol. 88.— P. 93-100.
  • 3. Hollman P.C., Feskens E.J., Katan M.B. Tea flavonols in cardiovascular disease and cancer epidemiology // Proc. Soc. Exp. Biol. Med.— 1999.— Vol. 220(4). P. 198-202.
  • 4. Kao Yung-Hsi, Chang Hsin-Huei, Lee Meng-Jung, Chen Chia-Lin. Tea, obesity, and diabetes // Molecular Nutrition & Food Research.— 2006.— Vol. 50 Issue 2.— P. 188–210.
  • 5. Koo M. W. L., Cho C. H. Pharmacological effects of green tea on the gastrointestinal system // Europ. J. Pharmacol.— 2004.— Vol. 500.— P. 177-185.
  • 6. Kuriyama Shinichi et al. Green tea consumption and mortality due to cardiovascular disease, cancer, and all causes in Japan. The Ohsaki Study // JAMA.— 2006.— Vol.296.— P. 1255-1265.
  • 7. Kuriyama S. The relation between green tea consumption and cardiovascular disease as evidenced by epidemiological studies. // J. Nutr.— 2008 Aug.— Vol. 138(8).— P. 1548S-1553S.
  • 8. Peters U., Poole C., Arab L. Does tea affect cardiovascular disease? A meta-analysis. // Am. J. Epidemiol.— 2001.— Vol. 154.— P. 495-503.
  • 9. Stangl V., Lorenz M., Stangl Karl. The role of tea and tea flavonoids in cardiovascular health // Molecular Nutrition & Food Research.— 2006.— Vol. 50 Issue 2.— P. 218-228.
  • 10. Sumpio B. E., Cordova A. C., Berke-Schlessel D. W. et al. Green Tea, the “Asian Paradox,” and Cardiovascular Disease // J. Am. Coll. Surg.— 2006.— Vol. 202, No. 5.— P. 813-825.
  • 11. Sun C-L., Yuan J-M., Koh W-P., Yu M. C. Green tea, black tea and breast cancer risk: a meta-analysis of epidemiological studies // Carcinogenesis.— 2006.— Vol. 27, No. 7.— P. 1310-1315.
  • 12. Yang C. S., Landau J. M. Effects of Tea Consumption on Nutrition and Health // J. Nutr.— 2000.— Vol. 130.— P. 2409-2412.