НА ЗАКІНЧЕННЯ НОМЕРА

Людські помилки в медицині

Як і в кожній галузі професійної діяльності людини, у медицині трапляються помилки. Більшість із них не матимуть наслідків для здоров’я і життя хворого, проте деякі залишать незгладимий слід у житті як пацієнтів і їхніх близьких, так і лікарів. У всіх країнах, незалежно від рівня розвитку медицини, трапляються лікарські помилки, іноді з летальним наслідком. Ніхто не убезпечний від помилок. Жодна найсучасніша техніка не може цілком запобігти помилкам у медицині.

Як і в США чи Європі, так і в Україні чи Індії пацієнтові можуть видалити здоровий зуб чи ампутувати здорову ногу, ввести більшу як треба дозу ліків чи поставити неправильний діагноз. Які ж причини помилок у медицині? Як з ними боротися?

Списувати всі небажані випадки на людські помилки було б надмірним спрощенням. Помилка — це наслідок поєднання багатьох фізичних, професійних і суспільних факторів, якими характеризується діяльність людини. Зосередження на людській помилці ґрунтується на нашій схильності до стандартного мислення, часто помилково спрямованого знанням post factum. Слідчі схильні спрощувати ситуацію, в яку потрапив лікар; тим самим вони закривають очі на причини, які стоять за людською помилкою. Часто вказування на людську помилку є останнім кроком у з’ясуванні істини, хоча це має бути першим кроком у цьому.

Незважаючи на підвищену увагу до проблеми, помилки стаються й далі, тому треба прагнути освоїти нові способи захисту від медичних помилок. Нижче наведено “рецепти”, які пояснюють, як треба і як не треба підходити до помилок.

Як не треба розуміти помилки

Причини помилки — в людях, їх недбальстві або незнанні. Більшість медиків виконують свої обов’язки настільки добре, наскільки вони можуть це робити. Якщо сталася помилка, то причину треба шукати в системі. Вказування на окремих осіб не поліпшить ситуації.

Пробема локальна або її не можна раціонально пояснити. Локальні проблеми рідко є унікальними, вони, як звичайно, належать до системних помилок. Сприйняття помилки такою, яку не можна пояснити, дає можливість уникнути пошуку її причини.

Саме вказування на особу розв’яже проблему. Взаємні звинувачення не допоможуть у вирішенні проблем, пов’язаних з певною системою. Проте вони, без сумніву, зруйнують моральність і монолітність колективу.

Закінчи розслідування, коли знайдеш винуватця. Вказування на людську помилку має бути вихідною точкою, а не закінченням розслідування. Системні помилки слід шукати глибше і порівнювати їх, щоб з’ясувати, які елементи системи треба змінити.

Як треба розуміти помилки

Помилки можуть і будуть ставатися. Шукай їх. Помилки можуть з’явитися в кожному медичному закладі. Тільки цілеспрямовані інтердисциплінарні дії дадуть можливість виявити дошкульні місця системи.

Перед тим, як будеш щось змінювати, ознайомся з досвідом інших. Керівники повинні ознайомитися з досвідом інших людей. Це вимагає вільного і відкритого обговорення проблем системи, а також усунення бар’єрів між представниками різних закладів, адже бар’єри ускладнюють спілкування. До помилки призводить прийняття односторонніх рішень до того, як відкриється глибинна причина і розуміння багатовимірності цієї проблеми.

Виправ систему, а не виріши поодиноку проблему. Списування відповідальності за певний випадок на людську помилку часто є неправильним поясненням, у ліпшому разі — неповним чи поверховим. Системні помилки (а майже всі медичні помилки належать до них) вказують на необхідність зміни цієї системи.

Спрощуй замість ускладнювати. Прагни до того, щоб правильні рішення з’являлися самі. Усе більше закладів шукають вирішення проблем у застосуванні технічних засобів, що має обмежити ризик людської помилки. Проте ускладнення складних систем рідко допомагає, а частіше навіть шкодить. Спрощення роботи може суттєво збільшити безпомилковість, бо полегшує працю людей.

Намагайся не звинувачувати людей. Допомагай їм у поліпшенні якості праці. Добре навчений працівник зрозуміє набагато більше про проблеми системи і ліпше дасть раду з її слабостями, ніж найліпший комп’ютер. Найефективнішим рецептом поліпшення роботи є підтримка та заохочення людей.

Точка зору юриста

Лікарі хотіли б говорити про медичні помилки або помилки у процесі лікування і рідко — про вину медика. Це випливає із традиційного мислення, що лікар має право на помилку. Адже століттями вважали, що лікар не несе цивільної відповідальності (тим більше карної) за помилку в лікарському мистецтві, оскільки як людина він не є безпомилковим і певних помилок йому уникнути не вдасться.

Проте нині лікаря розцінюють як професіонала, щодо якого (враховуючи об’єкт та характер його діяльності) вимоги повинні бути особливо високими. Помилка (діагностична чи лікувальна) не виникає сама по собі з вини лікаря, оскільки лікар, який звичайно є обережним, може помилитися в такому самому випадку і в таких самих обставинах. Помилка з вини лікаря стається тоді, коли вона зумовлена його недбальством або необережністю, бо, діючи з належною обережністю, він міг би помилки уникнути. Шкода, завдана пацієнту, найчастіше не має нічого спільного з лікарською помилкою. Наприклад, якщо ампутували здорову ногу, то це наслідок звичайного недбальства.

Треба прагнути до доброї організації лікування, проте набагато важливішим є те, щоб медики докладали максимум старанності і в своїй діяльності керувалися принципами етики і права.

Точка зору лікаря

Твердження, що медицина є мистецтвом, частково пояснює проблему. Визначення “мистецтво” означає, що 2 ´ 2 в медицині не завжди 4, іноді це 3,5, а іноді 5. Принципи та правила мистецтва повинні бути гнучкими. Хоча визначення стандартів складне, проте медики прагнуть визначити рекомендації й алгоритми в медицині, які базуються на наукових дослідженнях. Це т. зв. доказова медицина (evidence based medicine).

Слід також звернути увагу на ще одну загрозу. З практики європейських країн і США відомо, що агресивна поведінка пацієнтів і їх адвокатів призводить до збільшення коштів на страхування лікарів від цивільної відповідальності, коштів, які потім “перекидаються” на пацієнтів. Лікарі, застраховані від скарг, діють за тактикою т. зв. захисної медицини (defensive medicine), тобто від самого початку займають оборонну позицію. Пацієнта лікують із застосуванням надмірної кількості консультацій і контрольних досліджень, а в результаті — дорожче, а також часто більш інвазивно. Метою лікування стає не тільки боротьба з хворобою, а й захист від юриста, який супроводжує хворого.

У ситуації defensive medicine важко втримати надзвичайно важливу для успіху лікування довіру пацієнта до лікаря, який з довіреної особи стає механічним виконавцем медичних постулатів, а його лікарське мистецтво — ремеслом.

Підготував Федір Юрочко