КОНСУЛЬТАНТ

Як припинити битви за столом
та виправити іншу негативну поведінку дитини?

Дослідження поведінки

Дженні, мати трирічних близнючок Кайлі і Кейлі, постійно має труднощі з їх годуванням, починаючи з моменту введення пригодовування у чотиримісячному віці. Якраз тоді сім’я переїхала в інше місто і відсутність знайомих стала особливо важкою для Дженні, якій не було кому допомогти з дітьми. Кайлі і Кейлі погано спали, а з ними і Дженні. Мати вирішила розпочати пригодовування з ложечки, оскільки їй сказали, що тоді малюки ліпше спатимуть. Але дітям ця ідея дуже не сподобалася. Кайлі давилася їжею, Кейлі не знала, що робити з кашею в роті, і випльовувала її. Незважаючи на наполягання Дженні, здавалося, що діти ніколи не призвичаяться до нової їжі. Трохи пізніше, коли дівчаткам виповнилося шість місяців, мати запропонувала їм індичачу консерву для немовлят, яку вони змогли їсти без проблем. Коли ж Дженні спробувала дати дітям іншу їжу для немовлят, вони не захотіли її. Протягом багатьох місяців Кайлі і Кейлі їли лише індичатину і суміш зі своїх пляшечок. У віці близько року Дженні запропонувала малюкам дорослу їжу, проте щоразу, коли вона намагалася дати малюкам нову страву, вони плакали, відверталися і векали. Далі діти відмовилися навіть від індичатини. Якось мати Дженні дала малюкам по кусочку млинця, і здавалося, що дітям ця їжа сподобалася, проте після успішного початку історія повторилася. Протягом кількох місяців дівчатка погоджувалися їсти тільки млинці. Це тривало доти, доки Дженні не змогла дати дітям картоплю фрі і крекери. Час їди все більше нагадував битву. Кайлі почала погано поводитися під час їди, вона кричала і плакала щоразу, коли її намагалися нагодувати. Дівчинка не хотіла сідати у своє крісло і навіть підходити до столу, а коли її намагалися привести силоміць, відчайдушно кричала. Натомість Кейлі не проявляла жодного протесту, вона просто відштовхувала їжу і таким чином категорично відмовлялася від неї. Кожна нова страва її дуже засмучувала. Дженні остаточно втратила терпець, оскільки все, що вона намагалася робити, не допомагало. Їда стала для неї жахіттям.

Перш ніж розпочати ланцюжок харчування, треба виявити можливі захворювання, фізичні та сенсорні проблеми в дитини.Так само важливо насамперед зрозуміти її поведінку, з якої можна чимало довідатися.

Можливо, поведінка вашої дитини змушує вас почуватися безпорадним і впадати в розпач. “Я перепробувала все, проте так і не знаю, що робити, щоб виправити ситуацію”, ― каже Саллі, мати семирічної доньки. Деякі батьки вважають, що у проблемній поведінці дитини винні саме вони, натомість інші зляться і намагаються захистити себе, бо думають, що інші люди звинувачують їх за ці проблеми. Обидві реакції цілком нормальні і не треба їх соромитися. Але треба знати, що проблеми з харчуванням вашої дитини та її поведінка не є вашою виною. Професіонали, які працюють із перебірливими та проблемними їдцями, чудово знають, що маленькі діти вміють майстерно маніпулювати батьками і дуже добре відчувають, на які кнопки треба натиснути, щоб досягти потрібної реакції.

У цьому розділі ми опишемо найчастіші типи негативної поведінки дитини за столом і обговоримо, як її поліпшити. Ви навчитеся використовувати позитивне посилення для заохочення доброї поведінки дитини і засвоїте стратегії, які дадуть змогу виправити її погану поведінку за столом. Також ми розповімо про значення поведінкового психолога у харчовій команді та обговоримо його роль у цьому процесі, а також розвінчаємо стереотипи, які стримують багатьох людей від звернення до поведінкового психолога.

НЕГАТИВНА ПОВЕДІНКА ВАШОЇ ДИТИНИ РОЗПОВІСТЬ ДУЖЕ БАГАТО

Ми переконані, що негативна поведінка дитини містить ключі до розгадки її проблем із харчуванням. Ваша дитина поводиться так тому, що намагається сказати вам щось. Навчившись інтерпретувати поведінку малюка, ви зможете визначити, де перервався харчовия процес. Якщо дитина відмовляється підходити до столу, вона може не зносити вигляду накритого столу або поєднання запахів різних страв. Якщо дитина випльовує їжу, їй може бути неприємним відчуття, яке викликає їжа в роті під час жування. Справді, деякі діти погано поводяться під час їди тому, що хочуть привернути увагу батьків, проте набагато частіше така поведінка вказує на пов’язаний з їдою сенсорний розлад. Як у випадку Кайлі і Кейлі, сенсорні розлади можуть спричинити серйозні зміни поведінки. Ненормальний перебіг їди стає нормою, а стрес, який він спричинює у вашому домі, може посилитися. Таку негативну поведінку можна змінити, і в цьому розділі запропоновано засоби, які допоможуть це зробити. Типові різновиди негативної поведінки за столом такі:

Чи знаєте ви?

Дослідження засвідчують, що лише 12% розладів харчування за своєю природою суто поведінкові. Отже, якщо ваша дитина є перебірливим або проблемним їдцем, то дуже ймовірно, що вона страждає на один або кілька розладів, описаних у попередніх розділах.

ЧИ ТРЕБА ВАМ ЗВЕРТАТИСЯ ДО ПОВЕДІНКОВОГО ПСИХОЛОГА?

У цьому розділі ми пропонуємо стратегії, які дають змогу опанувати негативну поведінку дитини під час їди. Проте, якщо ваша дитина дуже вольова або досить часто погано поводиться і за столом, і поза їдою, поведінковий психолог може надати цінну допомогу для розуміння проблеми і розробки стратегій для поступових змін. Трапляється, що розлад харчування є лише проявом глибшої проблеми, наприклад реакції дитини на розлучення батьків або епізод, коли дитина давилася їжею, що суттєво травмувало малюка. Інколи проблеми з харчуванням можуть вказувати на “перевірку зв’язку” дитини з батьками, коли малюк маніпулює ними, відмовляючись від їди. Розпізнати такі типи поведінки і допомогти вам скоригувати їх може лише кваліфікований поведінковий психолог. Якщо поведінка дитини суттєво впливає на її нутритивний статус, якщо малюк проявляє фобічні реакції на нові страви (наприклад при подаванні незнайомої страви обличчя дитини виражає панічний страх або під час їди у неї трусяться руки), якщо поведінка малюка не піддається контролю або з часом ще більше погіршується, ми наполегливо рекомендуємо вам звернутися до поведінкового психолога.

Ми розуміємо, що інколи навіть згадка про звернення до психолога може вас стривожити. На жаль, до всіх, хто працює з психічними розладами, у суспільстві побутує упереджене ставлення і багато людей у разі потреби звернутися до психолога почуваються так, ніби в цій сфері в них не все гаразд. Проте ця думка хибна. Завдання поведінкового психолога полягає в тому, щоб розгадати суттєву частку проблеми, якою є розлад харчування вашої дитини, таким же чином, як це роблять педіатр, дієтолог, розмовний терапевт і ерготерапевт.

Якщо ви вирішуєте працювати з психологом, ви обираєте роботу з професіоналом, спроможним допомогти поліпшити здоров’я членів вашої сім’ї і зробити їх щасливішими. Ви обираєте співпрацю з тим, хто може дати вашій дитині засоби, яких вона потребує для досягнення успіху в житті. Ми, батьки, хочемо дати дитині саме це.

ВІЗИТ ДО ПОВЕДІНКОВОГО ПСИХОЛОГА

Інколи поведінковий психолог входить до харчової команди, проте так буває не завжди. Якщо вам потрібно знайти такого фахівця у своєму місті, попросіть рекомендацій у когось із членів вашої харчової команди. Вам потрібен психолог із досвідом роботи з дітьми із розладами харчування. Дуже важливо, щоб фахівець, якого ви оберете, уже працював із перебірливими та проблемними їдцями, і чим більше в нього такого досвіду, тим ліпше. Можна також попросити рекомендацій у вчителів вашої дитини.

Отримавши потрібну інформацію, ви, мабуть, захочете сконтактуватися з поведінковим психологом по телефону або зустрітися віч-на-віч. Поставте йому кілька запитань, прислухайтеся до своїх почуттів та довіртесь інтуїції. Не вагайтеся змінити свою думку і пошукати іншого фахівця, якщо цей вас не влаштовує. Важливо, щоб із психологом, якого ви оберете, було комфортно і вам, і вашій дитині.

Ось декілька запитань, які варто поставити:

Єдиного способу обстеження поведінковим психологом немає. Його підхід значною мірою залежить від того, розлади якого характеру є у вашої дитини. Психолог може попросити привести дитину до нього в офіс або ж поспостерігати за нею у школі або у вас удома. Якщо дитина погано вчиться у школі, він може порекомендувати пройти стандартизовані тести для оцінки коефіцієнта інтелекту і розвитку. Цілком можливо, що доведеться займатися більшою кількістю проблем, ніж сам лише розлад харчування, наприклад розладами сну, тривожністю, вашими взаєминами з чоловіком/дружиною, отже, обстеження триватиме не одну, а декілька сесій. Мабуть, психолог захоче також зустрітися з усією вашою сім’єю, щоб поставити потрібні запитання і з’ясувати, чи не пов’язана проблема дитини зі стосунками з кимось із інших членів сім’ї. Як ми вже зазначали, він допоможе налагодити достатньо активне спілкування вашої сім’ї і харчової команди упродовж усієї програми ланцюжка харчовання.

Великою частиною робочої програми поведінкового психолога є оцінка стратегій, які ви застосовуєте для того, щоб виправити поведінку вашої дитини. Принципово важливо визначити, чи підходять ці стратегії до способу навчання дитини. Не можна сказати, що ваші стратегії можуть бути неправильні. Це лише означає, що інколи деякі аспекти батьківського стилю не спрацьовують, оскільки не узгоджуються з особистістю дитини або стилем її навчання. Навіть маленькі корективи можуть потребувати багато часу, щоб поліпшити ситуацію з харчуванням дитини. Для цього психолог може приходити до вас додому, щоб поспостерігати за процесом їди дитини або ж ви принесете йому відповідні відеозаписи.

Щойно психолог визначить, який тип навчання для вашої дитини оптимальний, він проконсультує всю харчову команду про те, які методи навчання вашої дитини про їжу будуть найефективніші. Він зможе дати вам виразні інструкції щодо того, як брати під контроль зриви поведінки дитини, а також стратегії для запобігання таким зривам. Також він допоможе запроваджувати програму ланцюжка харчування вдома, а в разі потреби — і в дитячих установах, які відвідує дитина.

Зрештою, психолог повинен переконатися, що всі члени вашої сім’ї погоджуються з усіма аспектами програми ланцюжка харчовання і почуваються комфортно з харчовою командою. Якщо в сім’ї є інші стресові фактори, наприклад погані стосунки між батьками або безробіття, психолог допоможе усунути їх.

ЯКИЙ СТИЛЬ НАВЧАННЯ ВАШОЇ ДИТИНИ?

У кожного з нас свій особливий тип поведінки, який ми використовуємо для навчання. Це називають стилем навчання. Хоч ми й не виконуємо кожне навчальне завдання однаково, у кожного з нас розвинувся набір зразків поведінки, які для нас найзручніші. Далі подаємо три найпоширеніші стилі навчання. Чи впізнаєте ви свою дитину (або себе) в одному з описів?

ЗОРОВЕ НАВЧАННЯ

Ті, хто навчається насамперед за допомогою зору, мусять побачити інформацію очима. Для них найліпше бачити слова і числа в надрукованій формі, у вигляді графічних зображень і малюнків, спостерігати за реальними сценами з життя, розглядати карти, схеми, графіки та інші візуальні матеріали. Якщо ваша дитина навчається за допомогою зору, вона помітить будь-яку зміну вашого виразу обличчя, якою ви виражаєте свою реакцію. Сміх у ваших очах або в кутиках губ малюк розпізнає як заохочення до продовження своєї діяльності, натомість нахмурені брови сигналізують про необхідність піти геть, можливо, з похиленою головою і нещасним виглядом. Подібно до того ви також зможете легко прочитати з виразу обличчя вашої дитини, як вона реагує на те, що ви кажете.

СЛУХОВЕ НАВЧАННЯ

Ті, хто навчається за допомогою слуху, найліпше сприймають інформацію, коли чують її або говорять. Для навчання вони використовують насамперед слух. Такі люди вчаться читати та вивчають інші предмети, слухаючи того, хто дає їм інформацію усно, або обговорюючи тему і ставлячи запитання. Інколи для полегшення навчання вони включають музику або створюють інші звукові ефекти. Якщо ваша дитина навчається за допомогою слуху, вона дуже чутлива до інтонацій і модуляції голосу. Якщо ваш голос звучить надто твердо або ви зриваєтеся на крик, дитина відчуває, що ви гніваєтеся або розчаровані нею. Якщо ж ви визнаєте її успіх, вона відчує, наскільки ви щирі в цьому. Якщо ви виправляєте її або повторно просите щось зробити, дитина вирішить, що ви прискіпуєтеся, і намагатиметься вас не чути.

КІНЕТИЧНЕ НАВЧАННЯ

Той, хто вчиться за допомогою руху, потребує для навчання активації великих або малих м’язів тіла. Він учиться практично, діяльно і ліпше зосереджує увагу, коли перебуває в русі. Якщо ваша дитина навчається кінетично, ви помітите, що якась частина тіла у неї постійно перебуває в русі. Вона мусить торкатися когось і хоче перебувати близько до іншої особи незалежно від того, хоче цього та особа чи ні. Така дитина барабанить пальцями, гойдається на стільці, часто змінює положення тіла і буває неуважною.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПОВЕДІНКИ ПІД ЧАС ЇДИ

Оцінюючи поведінку вашого перебірливого або проблемного їдця, треба виходити з того, що дитина має вагомі підстави відмовлятися від їжі, тому слід намагатися знайти докази цього. Як ми вже зазначали в цьому розділі, ми переконані, що негативна поведінка дитини зумовлена тим, що вона наполегливо намагається повідомити вам щось важливе. Найліпший спосіб розкрити таємницю поведінки дитини полягає в тому, що треба знайти ключі до розгадки її поганої поведінки під час їди. Можливо, вона не хоче їсти, бо щойно випила склянку молока або соку? Чи жувала крекери протягом останньої години перед їдою? Також треба проаналізувати все, що дитина робила до того часу, коли ви покликали її їсти. Як можна оцінити її день? Чи займалася вона фізкультурою в позакласний час? Чи годували ви її, йдучи по дорозі на спортивну секцію або музичні заняття?

Знаходження таких ключів допоможе вам ліпше зрозуміти поведінку дитини, а експериментуючи із внесенням змін у цей розпорядок, ви можете допомогти їй успішніше з’їсти обід. Наприклад, якщо вчора перед їдою малюк випив склянку молока, то не давайте його сьогодні і простежте, чи змінилося його бажання їсти. Ваші спостереження дадуть харчовій команді унікальну можливість довідатися про поведінку дитини вдома, де вона почувається максимально комфортно і невимушено. Не кожна їда надається для того, щоб уносити корективи, і харчова команда мусить враховувати стиль життя і розпорядок дня, щоб вибрати для цього найліпший час.

ПРОБЛЕМИ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ПУСКОВИМИ МОМЕНТАМИ ДЛЯ ВІДМОВИ ВІД ЇЖІ

Історії, які подаємо далі, ілюструють типові проблеми з харчуванням на різних стадіях і демонструють, як вони спричиняють відмову дитини від їжі. Ми розкажемо, як розпізнати негативну поведінку дитини, і це допоможе вам зрозуміти, що саме відбувається не так, і запропонуємо стратегії для вирішення проблеми. На перший погляд, ці історії стосуються готовності дитини до опанування харчових навичок або переходу до нової стадії харчування. Справді, це частина проблеми, проте вона може бути набагато глибшою. Поведінка дитини може бути також спричинена розладами оральних моторних навичок, а це означає, що дитина не “переросте” їх і не почне якогось дня харчуватися належно. Важливо, щоб про будь-які проблеми, які ви помітите, якомога скоріше довідався ваш педіатр.

ПІД ЧАС ГОДУВАННЯ МОЛОКО ВИТІКАЄ З РОТИКА НЕМОВЛЯТИ

“Щоразу, коли я годую дитину з пляшечки, молоко витікає їй з кутика ротика. Після кожного годування я мушу її переодягати!” ― каже Тереза, мати тримісячного немовляти. Досить часто при годуванні з пляшечки застосовують пипку, до користування якою малюк ще не доріс і яка спричинює надто швидке витікання їжі в його ротик. Це лякає дитину, оскільки змушує її почувати себе в небезпеці через заливання рідиною і неспроможність спинитися, щоб вдихнути достатньо повітря. Якщо рідина витікає з пипки надто швидко і дитина почувається некомфортно, вона проявляє це кількома типами поведінки, які сигналізують, що щось негаразд. Малюк може стискати пипку в ротику, щоб перешкодити витіканню рідини. Можливо, він відвертатиметься від пляшечки або ж буде виштовхувати пипку з ротика, щоб рідина текла мимо.

Якщо ж ви не знаєте, на що звернути увагу, помітити проблему непросто. Особа, яка опікується малюком, може просто вирішити, що має справу з важкою для виховання дитиною. Боротьба батьків з малюком буде повторюватися по кілька разів кожного дня, і з кожним годуванням дитина все більше засвоїть, що їсти небезпечно. Вона може векати щоразу, коли побачить пляшечку або коли пипку засунуть їй у ротик. У наведеному прикладі проблему можна вирішити заміною пипки на таку, з якої рідина тече повільніше.

Чи знаєте ви?

Незважаючи на те, що педіатри рекомендують збільшувати дірку в пипці, самому робити це не варто. Розріз може з часом збільшитися, що спричинить аспірацію їжі.

Чи знаєте ви?

Дітям, які народжуються із слабим смоктальним рефлексом, багато педіатрів рекомендує пипку зі швидким витіканням рідини. Але важливо пам’ятати, що через кілька тижнів або місяців дитина починає смоктати набагато сильніше, що призводить до надто швидкого витікання рідини, а це небезпечно. Дуже важливо, щоб дитина, яка від народження мала труднощі з їдою, перебувала під спостереженням розмовного терапевта або ерготерапевта, який спеціалізується з питань розладів харчування.

ДИТИНА ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ ВІД ГОДУВАННЯ З ЛОЖЕЧКИ

“Того дня, коли моєму малюку виповнилося чотири місяці, я вперше дала йому їжу для немовлят. Дитина скорчила гримасу і виштовхнула яблучне пюре з ротика. Тепер щоразу, коли я намагаюся дати їй їжу з ложечки, вона відвертається”, ― розповідає Ненсі. Інколи малюкам, яких вигодовують грудьми або з пляшечки, вводять пригодовування скоріше, ніж у них розвинуться навички, необхідні для переходу на наступний етап харчування. У розділі 2 ми описали язиковий рефлекс виштовхування і його роль у розладах харчування. Цей рефлекс проявляється у всіх немовлят приблизно до шестимісячного віку, саме в цьому віці у процес годування можна вводити ложечку. Проте інколи педіатри радять батькам годувати дитину з ложечки навіть із двомісячного віку! Це абсолютно не відповідає можливостям дитини. Її змушують зробити те, для чого вона ще не має жодних навичок, адже для того, щоб проштовхнути їжу в задні відділи рота для ковтання, малюк повинен опанувати рухи м’язів щік, губ і язика, причому всі вони мусять працювати скоординовано.

Деякі діти ще недостатньо впевнено тримають голову, щоб їсти з ложечки, інших можуть садовити для годування у високі крісла, які не створюють міцної опори для тіла малюка. Особа, яка годує дитину, може випадково запихати ложечку в рот надто глибоко, через що малюк давиться, або дряпати ложечкою піднебіння. Часом дитину змушують їсти ложечкою самостійно. Уявіть собі, як жахливо почувається вона під час такого годування, адже дитина ще не готова їсти ложкою. Про таку неготовність вона сигналізує виштовхуванням їжі з ротика язичком, веканням або відвертанням голови. Малюк має підстави для протесту: він ще не готовий до такого годування.

Якщо ви помітили ці сигнали й усвідомили, що проблема існує, припиніть годування ложечкою і на кілька тижнів поверніть назад усе так, як було раніше. Перед тим, як зробити нову спробу, перевірте готовність малюка. Для цього прикладіть ложечку до його нижньої губи і дайте змогу засмоктати невелику кількість їжі в ротик так, щоб це відбулося цілком безпечно. Якщо дитині минуло 6 місяців і вона все ще відмовляється їсти ложечкою, обговоріть це зі своїм педіатром.

Чи знаєте ви?

Мілкі ложечки та м’які, але щільні ложечки ліпше підходять дітям, які мають сенсорні розлади або легко давляться.

ДИТИНА ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ ПИТИ З ГОРНЯТКА З КРИШЕЧКОЮ

“Щоразу, коли я даю своїй шестимісячній дитині горнятко з кришечкою, вона плаче, відвертається і відштовхує горнятко”, ― каже Елен. Тепер батькам часто радять учити дитину пити з горнятка починаючи з шести місяців. Така зміна для дитини може бути надто разючою: м’яку податливу пипку, з якої можна легко висмоктати рідину, замінюють твердим наконечником горнятка. Рідина, яка витікає з горнятка, може переповнити ротик дитини аж до кореня язика ще до того, як дитина буде готова ковтати. Очі дитини наповнюються слізьми і вона починає кашляти. Можливо, малюк спробує попити ще раз, проте станеться те саме. Дитина починає розуміти, що пиття з горнятка спричинює захлинання рідиною, тому вона відштовхує горнятко руками або відвертається, коли батьки знову його пропонують.

Якщо ваша дитина відштовхує горнятко, є кілька стратегій, які дають змогу це виправити. Коли ви помітили, що малюк закашлюється, недостатньо стійко сидить чи тримає голову, припиніть пропонувати пиття з горнятка і спробуйте знову через кілька тижнів або навіть через місяць. Під час цієї перерви давайте дитині кришечку від горнятка, щоб вона могла запихати наконечник у ротик і звикнути до відчуття, яке він створює. Можливо, при повторній спробі навчити дитину пити з горнятка ви оберете горнятко з м’яким наконечником. Налийте в горнятко невелику кількість рідини і загустіть її рисовою кашею (1/2 чайної ложечки на 30 мл) або додайте до яблучного соку трохи яблучного пюре для немовлят, щоб рідина не витікала надто швидко через наконечник. Переконайтеся, що позиція дитини під час пиття зручна. Якщо малюк сидить у високому кріслі, перевірте, чи має його тіло достатню опору і чи не сповзає та не перехиляється він через крісло. Для поліпшення підтримки згорніть кілька ковдр і помістіть їх по обидва боки крісла. Це допоможе дитині використовувати м’язи рота під час пиття більш ефективно.

Чи знаєте ви?

Не варто дотримуватися правила “вчіть дитину пити з горнятка починаючи з 6 місяців” надто ретельно. Достатньо лише запропонувати малюку горнятко (ліпше з м’яким наконечником), якщо він має для цього достатні навички: добре тримає голову, добре смокче з пипки, тобто під час годування з пляшечки не кашляє і не захлинається.

ДИТИНА ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ ВІД ДОРОСЛОЇ ЇЖІ

“Моя донька добре їсть їжу для немовлят, проте коли я пропоную їй їжу з дорослого столу, вона давиться і випльовує її”, ― розповідає Беата про свою одинадцятимісячну доньку. Перехід до дорослої їжі є одним із найбільших випробувань у житті дитини, і якщо зробити його стрибком, це спричинить серйозні проблеми. Процес їди здається багатьом із нас автоматичним і несвідомим, проте насправді він дуже складний. Їжу для дорослих треба подрібнити зубами і спрямувати на середину задньої частини язика до того моменту, коли ми будемо готові ковтати. Деякі діти засвоюють ці навички повільніше від інших або ж мають проблеми медичного характеру, які перешкоджають їх засвоєнню. Доросла їжа не розпадається в роті так швидко, як пюре для немовлят, і шматочки можуть прилипати до кореня язика дитини та змушувати її шалено векати. Справді, це відчуття дуже неприємне. Якщо таке трапляється, мама і тато можуть налякати дитину своєю реакцією, що лише посилить проблему. Дитина починає відчувати.

Іншими сигналами про те, що дитина ще не готова до переходу на їжу для дорослих, є залишання частини їжі в роті після ковтання, витікання рідини з рота під час жування, потреба зробити кілька ковтків, щоб очистити горло від їжі, поява хрипкого або булькаючого дихання після їди або “ковтання таблетки” (намагання ковтнути їжу цілою, без пережовування).

Доросла їжа також має нову текстуру, до якої малюку треба звикнути. Якщо в дитини сенсорні проблеми, вона віддаватиме перевагу стравам із гомогенною структурою. Малюки з такими розладами звичайно не люблять їжі, яка змінює свою консистенцію у процесі жування. Наприклад, деякі фрукти та овочі мають тверду шкірку, яку треба прокусити, щоб дістатися до соковитої текстури всередині. Такі діти часто не люблять післясмак та аромат овочів. З’їсти м’ясо для них також важко, бо виникають проблеми з ковтанням. Десятирічний Кріс сказав нам, що коли він змушений їсти м’ясо, то “відчуває, ніби замість їжі доводиться ковтати камінь”. Діти з сенсорними проблемами не люблять їжі, якщо не впевнені, що вона щоразу буде однаковою. Вони висловлюють свій протест єдиним відомим їм способом ― через плач, крик, відмову від їди, векання і навіть блювання.

Ці приклади свідчать, що негативна поведінка багатьох перебірливих та проблемних їдців може бути спричинена сенсорними розладами або захворюваннями, які порушують спроможність дитини їсти, а не самим лише бажанням погано поводитися.

Чи знаєте ви?

При переході від їжі для немовлят до дорослої їжі спочатку запропонуйте дитині страви, які тануть у роті, наприклад певні різновиди крекерів або вафель, кінчики яких вмочені в пудинг або звичну для дитини їжу для немовлят. Це ліпше, ніж чиріоуз або шматочки тостів.

ВИКОРИСТАННЯ ПОЗИТИВНОГО ПОСИЛЕННЯ ЗА СТОЛОМ

Ми переконані в ефективності позитивного посилення, яке допомагає дитині перебороти негативну поведінку під час їди. Воно формує самооцінку та поглиблює довіру дитини, до того його легко опанувати. Щоб застосувати позитивне посилення, треба не звертати увагу на негативну поведінку дитини за столом (наприклад випльовування їжі, розкидання її по підлозі, відмову їсти), а лише наголошувати на поведінці, яку треба підтримати (наприклад згоду з’їсти шматочок, який ви дитині запропонували, або правильне користування посудом). Це не означає, що на негативну поведінку дитини не треба реагувати жодним чином або ж не вимагати припинити її. Насправді заохочення дитини їсти або пропонування якоїсь іншої страви є винагородою дитині за те, що вона не їсть. Дитина знає, що вона здобула вашу увагу і завоювала позицію головної особи в домі, а це саме те, чого вона хотіла.

Ігнорування поганої поведінки є найліпшим способом викоренити її. Позитивне посилення вчить дитину, що за неадекватні або небажані дії вона буде позбавлена вашої уваги, проте якщо вона поводитиметься як слід, ви будете розмовляти з нею, плескати для неї в долоні, хвалити її і приділяти їй багато уваги. Зазвичай треба небагато часу, щоб помітити поліпшення, якщо ви (або інша особа, яка опікується дитиною) послідовні. Поведінковий психолог може постійно контролювати, чи ваша стратегія позитивного посилення поліпшує ситуацію.

Запроваджуючи позитивне посилення, важливо спочатку пропонувати дитині ті страви, які, на вашу думку, вона їстиме. При цьому ви можете бути впевнені, що дитина зрозуміє сутність процесу: коли вона бере їжу в рот, то отримає вашу позитивну реакцію, а коли відмовляється їсти або погано поводиться, то буде позбавлена вашої уваги. Якщо розпочати з їжі, яку дитина раніше ніколи не бачила і яку відмовляється їсти, ви не матимете нагоди винагородити її за позитивну поведінку.

Ось кілька прикладів негативної поведінки і того, як можна застосувати позитивне посилення, щоб поліпшити поведінку дитини за столом.

РОЗКИДАННЯ ТА/АБО ВИПЛЬОВУВАННЯ ЇЖІ

Одинадцятимісячний Джон любить розкидати їжу зі своєї тарілки на високому кріслі для годування. Його мати, Петті, збирає їжу з підлоги доти, доки не втратить терпець і не розсердиться на Джона, після чого забирає в малюка його тарілку. Проте цього разу Петті не змушує його припинити розкидати їжу, натомість дає йому дуже мало страви, стільки, що вона впевнена: хлопчик її з’їсть. Коли малюк кладе їжу в рот, мати плескає в долоні й каже, яка вона горда через те, що її син їсть, як великий хлопчик. Джон знову кладе їжу в рот і мати висловлює заохочення, хвалячи за те, що він справляється з такою важливою працею. Тоді Петті дає синові шматочок їжі, такий самий, які він зазвичай розкидає. Коли він з’їдає і це, вона знову плескає і хвалить його ще більше.

Це чудовий приклад того, як працює позитивне посилення. Звичайно, не завжди все йде так гладко. Наприклад, ви даєте малюку таку кількість їжі, яку він напевно з’їсть, натомість він з’їдає лише частину її, а решту розкидає або випльовує. У такому випадку розверніть крісло так, щоб дитина вас не бачила, на кілька хвилин. Під час цього процесу не говоріть до дитини. Далі розверніть малюка знову обличчям до себе і запропонуйте їсти. Якщо він погодиться, похваліть його і продовжуйте обід, натомість якщо буде випльовувати і розкидати, розверніть крісло ще раз і спробуйте знову. Якщо дитина і далі розкидатиме їжу, заберіть тарілку з залишками страви і повторіть пізніше.

Для деяких батьків це важке завдання, оскільки вони почувають себе винними, якщо дитина не їсть, проте якщо ви встановите чіткий графік годування дитини, то малюк не захоче обходитися без їжі надто довго. Треба сподіватися, що наступного разу він їстиме.

Не забудьте про необхідність вловлювати сигнали, які подає малюк своєю поведінкою. Якщо він починає розкидати або випльовувати їжу після того, як з’їв її достатню кількість, то це може бути сигналом, що дитина сита. Щоб припинити погану поведінку, попросіть дитину дати вам залишки їжі в руки, а не розкидати їх або випльовувати.

Якщо дитина достатньо велика для того, щоб сидіти за столом, переконайтеся, що вона знає правила поведінки під час їди, і поясніть, що буде, якщо вона їх не дотримуватиметься. Тривалість їди не повинна бути надто довгою (до 15 хвилин), а тіло дитини мусить мати впевнену підтримку у кріслі. Також обміркуйте, чи достатньо голодна дитина та чи має вона достатню мотивацію їсти, і правильно оберіть час для їди (чи не кличете ви її обідати посеред улюбленої телевізійної передачі?). Переконайтеся, що дитина не п’є між їдою надто багато, оскільки це може погіршити її апетит. Усі ці чинники можуть призводити до того, що дитина розкидатиме або випльовуватиме їжу. Упевніться, що ви не ігноруєте поведінки, спрямованої на пошуки вашої уваги, і хваліть дитину за добру поведінку.

Чи знаєте ви?

Інколи треба до 10 разів дати дитині нову їжу, щоб завдяки позитивному посиленню дитина змогла її сприйняти.

ПЛАЧ ПІД ЧАС ЇДИ

Трирічна Лілі плаче під час їди щоразу, коли не подають її “улюблених” страв. Улюблені страви ― це вафлі, картопля фрі, піца і смажене курча, отже, Лілі плаче досить часто. Це дуже бентежить маму Лілі, Анну, яка кричить на доньку, і наприкінці їди обидві вони заливаються слізьми. Для поліпшення поведінки доньки за столом Анна вирішила застосувати позитивне посилення. Вона почала з того, що пропонувала Лілі її улюблену страву, отже, на тарілці щоразу було щось таке, що давало дитині відчуття комфорту. Коли Лілі клала їжу в рот, Анна хвалила її. Наприклад, коли дитина відкушувала шматочок смаженого курчати, мати казала: “Ти їси як велика дівчинка” або: “У тебе чудово виходить”. Коли ж дитина кричала або розкидала їжу, Анна ігнорувала це. Коли брат Лілі Сімон з’їдав те, від чого вона звичайно відмовлялася, наприклад горох, Анна винагороджувала його похвалою. Це заохочувало Лілі скуштувати горох, щоб завоювати увагу Анни. Плачу за столом стало набагато менше, щойно Лілі відчула, наскільки приємно бути в центрі уваги мами.

Якщо ваша дитина плаче за столом, а похвала за позитивну поведінку не спрацьовує, продовжуйте їсти самі і не звертайте на плач уваги. Ми знаємо, що це важко, проте якщо наказати дитині припинити, то це буде лише позитивним посиленням її негативної поведінки. Якщо дитина почне заспокоюватися, слід її похвалити її: “Ось так набагато ліпше”. Треба дати дитині зрозуміти, що лише добра поведінка привертає вашу увагу.

Деякі діти почуваються дуже некомфортно, якщо забруднюються під час їди. У такому випадку покладіть біля тарілки вологу і суху серветки, щоб дитина могла витирати руки щоразу, коли захоче.

ВІДМОВА СІДАТИ ЗА СТІЛ / ВТЕЧА З-ЗА СТОЛУ ПІД ЧАС ЇДИ

Дванадцятирічний Джесс неспроможний всидіти за столом довше, ніж три хвилини. Не має значення, що приготувала Джінні, його мати, ― улюблену страву або щось таке, чого хлопчик не любить. Ніщо не може його втримати за столом. Він танцює на кухні, біжить у вітальню і назад, постійно хапаючи шматки їжі з тарілки. Джінні ніколи не знає, чи він закінчив їсти і скільки він з’їв. Поведінка хлопчика дратує всю сім’ю.

Якщо ваша дитина не може під час їди всидіти за столом, то, можливо, страви на столі є надто сильним зоровим стимулом для неї або вона відчуває надто багато запахів і це її приголомшує. Можливо також, що дитина потребує сенсорних стимулів для того, щоб їсти, які вона отримує під час стояння і ходіння. Намагайтеся чітко сформулювати, чого ви очікуєте від дитини під час їди, й обміркуйте систему моніторингу ще до того, як покличете дитину за стіл. Наприклад, скажіть дитині: “Ми з татом їстимемо макарони. Коли ми закінчимо, ти зможеш встати з-за столу. Якщо ти слухняно посидиш у своєму кріслі доти, доки ми закінчимо, то після того, як зі столу буде прибрано, ми зможемо переглянути фільм”. Далі, коли дитина сидить за столом, похваліть її, наприклад: “Дякую тобі, що ти сидиш за столом. Ми розуміємо, що ти робиш для нас дуже багато, чекаючи тут, поки ми закінчимо їду”, або: “Нам дуже приємно, що ти сидиш тут і чекаєш на нас”. Якщо це спрацює, поступово збільшуйте тривалість часу, протягом якого дитина повинна залишатися на своєму місці.

Деякі діти “виходять із гри” або намагаються втекти з-за столу через те, що почуваються некомфортно або невпевнено у своєму кріслі. Вони, ніби сидять на дошці, покладеній на колоду, а не на стільці, що може їх лякати. Переконайтеся, що ваша дитина сидить належним чином, а її тіло має потрібну підтримку.

ДРАТУВАННЯ ІНШИХ ПІД ЧАС ЇДИ

Том і Вівіан зізнаються, що їм дуже важко їсти разом з їхньою п’ятирічною донькою Керрі. Здається, що вся увага за столом мусить бути спрямована тільки на дівчинку. Якщо батьки намагаються розмовляти між собою або з трирічним сином Джошем, Керрі кричить, розкидає посуд, вискакує з-за столу і бігає по кухні або ж просто вигукує: “Мамо! Тату!”, — поки на неї не звернуть увагу. Час їди перетворився на цирк, жодні дисциплінарні заходи не дали ефекту, і Том та Вівіан остаточно втратили терпець.

Якщо ваша дитина поводиться під час їди подібно до цього, то, можливо, вона застосовує цю стратегію, щоб уникнути їди і не зосереджуватися на тарілці, яка стоїть перед нею. Може, малюк просто хоче постійно привертати до себе увагу, як це було з Керрі. У такій ситуації намагайтеся ігнорувати дитину, незалежно від того, що вона витворяє. Коли малюк усвідомить, що завоювати увагу поганою поведінкою неможливо, він зазвичай заспокоюється. Пам’ятайте, що інколи треба перетерпіти кілька таких обідів, поки в поведінці дитини відбудуться помітні зміни.

Якщо ваша дитина надто чутлива або має особливі потреби, її погана поведінка може бути зумовлена тим, що вона не може чути звуків, спричинених жуванням і їдою інших. Справді, аутистична дитина може затулити ваш рот рукою, щоб приглушити звуки від жування. Такі діти не можуть витримати звуків, спричинених тим, що інші люди їдять поруч із ними. Поміркуйте, як можна посадити вашу дитину на віддалі від того, хто голосно їсть або плямкає губами. Допоможе також неголосна інструментальна музика.

НЕСПРОМОЖНІСТЬ ЗОСЕРЕДИТИ УВАГУ НА ЇЖІ

Для того, щоб вісімнадцятирічний Джек пообідав, його неминуче доводиться розважати. Мати хлопчика навіть не намагається зосередити його увагу на їжі, натомість щоразу, коли кладе йому їжу в рот, видуває мильні бульбашки. Інколи вона вмикає музику, коли Джек їсть, і вимикає її, коли він починає погано поводитися.

Якщо у вашої дво- або трирічної дитини є подібні труднощі, можете скласти особливий комплект іграшок, якими малюк зможе бавитися лише в тому випадку, якщо він дотримуватиметься встановлених вами правил під час їди, з’їдати потрібну порцію або пробувати нову їжу, яку йому запропонують. Ви можете встановити будь-яке правило на який завгодно проміжок часу, якщо виразно висловите свої вимоги до дитини ще до того, як посадите її за стіл.

ПІДКАЗКИ ДЛЯ ПОЛІПШЕННЯ ПОВЕДІНКИ СТАРШОЇ ДИТИНИ ТА ПІДЛІТКА ПІД ЧАС ЇДИ

Нагороджуйте дитину іграми. Якщо вашій дитині від чотирьох до семи років, ви можете обрати разом з нею гру або іншу справу, якою можна буде зайнятися після успішного обіду. Можна зробити карту, де наліплювати наклейки, і за кожні 10 наклейок давати іграшку або дозвіл на гру на вибір дитини. Розмістіть цю карту на видному місці, щоб після успішної їди дитина могла наліпити наклейку і почувати себе гордою. Карти з наклейками — це чудова ідея, бо вони дають дитині мотивацію і нагороду за виконану працю.

Заохочуйте дитину брати участь у повсякденних справах, пов’язаних з їдою. Ваш перебірливий або проблемний їдець повинен разом з усією сім’єю виконувати справи, пов’язані з їдою, наприклад мити руки, накривати на стіл, подавати їжу і прибирати посуд. Через те, що дитина їсть не так, як усі, не варто давати їй привілеї.

Укладіть і підпишіть контракт. Якщо вашому перебірливому або проблемному їдцеві близько десяти або кільканадцять років, укладіть з ним контракт, де чітко описано ваші вимоги під час їди, винагороду, яку дитина отримає за виконання цих вимог, і наслідки їх порушення, та підпишіть такий контракт разом із дитиною. Переконайтеся, що ваші вимоги стосовно їди описано дуже точно. Наприклад, коли ви домовляєтеся про необхідність їсти певну страву, чітко вкажіть величину порції (четвертина сендвіча, дві ложки моркви тощо) для першої, другої, третьої спроб та ін. Простежте, щоб у контракті було зазначено, що ви не будете вмовляти дитину їсти під час самої їди.

Як ви вже, мабуть, помітили, позитивне посилення працює шляхом створення мотивації і винагороди дитини за добру поведінку. Ключем до успіху є співмірність вашої винагороди і мотивації дитини. Щоб дотриматися цього правила, дайте дитині можливість вирішувати разом з вами, яка винагорода чекатиме на неї. Наприклад, якщо ви маєте намір скласти “особливу” коробку іграшок, візьміть дитину зі собою у крамницю і дайте змогу вибрати іграшки, які помістяться в цю коробку.

Позитивне посилення може бути дуже ефективним інструментом для батьків перебірливих і проблемних їдців, проте воно не може вирішити всіх проблем із поведінкою дитини. Деякі діти потребують сильнішої корекції, і в таких випадках може допомогти тільки кваліфікований психолог.

П’ЯТЬ ПІДКАЗОК ДЛЯ ТОГО, ЯК ЗАЛИШАТИСЯ НА ПОЗИТИВНІЙ ПОЗИЦІЇ

Будь-яка дисциплінарна акція, зокрема позитивне посилення, може бути для батьків важкою і викликати в них бурхливі емоції. Ніхто не любить бути “поганим”, проте настав час встановити раз і назавжди, що командуєте ви і ваш чоловік (чи дружина), а не дитина. Інколи здається, що простіше поступитися дитині й уникнути битви, проте це лише розширить плацдарм для нових та ще більше виснажливих битв у майбутньому. Бути батьками нелегко, тому постарайтеся запам’ятати поради, які допоможуть вам залишатися сильними і позитивно налаштованими.

  1. Будьте послідовні. Завжди реагуйте однаково на неналежну поведінку дитини. Якщо ви поступилися дитині хоча б раз, ви тим самим сказали їй: якщо поводитися погано, можна, зрештою, домогтися свого.
  2. Дивіться дитині в очі. Говорячи з дитиною, постарайтеся, щоб ваші очі були на одному рівні з очима дитини, якщо потрібно, нахиліться. Це запевнить вам якнайбільшу увагу дитини, коли ви говоритимете з нею.
  3. Кажіть лише раз. Привчіть дитину, що те, що ви кажете, ви кажете лише раз, і тому вона повинна слухати. Ви ж не хочете, щоб дитина ігнорувала вас аж до того моменту, коли ви підвищите голос. Нахиліться до дитини, гляньте їй в очі і скажіть, що від цього моменту і назавжди ви даєте їй вказівки лише раз і вона повинна навчитися вас слухати. Наступного разу, коли кажете дитині щось важливе, покличте її на ім’я і постарайтеся, щоб ваші вказівки були чіткі й короткі, а мова, якою ви говорите, відповідала віку і рівню розвитку дитини. Покажіть один палець як знак того, що ви говорите лише раз. Якщо дитина не слухає, зробіть наступний крок і негайно дайте їй відчути наслідки, наприклад відберіть улюблену іграшку або відмініть винагороду. Ніколи не кажіть: “Якщо ти не зробиш того й того, то я…” Треба бути винятково послідовним, в інакшому разі програма не працюватиме. Можливо, важко сформулювати, за якими механізмами це спрацьовує, проте дитина потребує, щоб ви утверджували свій авторитет. Для того, щоб почуватися в безпеці, дитина мусить відчувати певні межі.
  4. Виразно формулюйте свої вимоги. Коли ви пояснюєте дитині, якої поведінки від неї вимагаєте, будьте настільки докладні, наскільки це можливо. Наприклад, коли ви йдете до крамниці, мало сказати дитині: “Будь слухняним”. Це нічого не скаже про те, чого ви очікуєте від дитини. Скажіть натомість: “Я хочу, щоб весь час, поки ми у крамниці, ти був поруч зі мною”. Отже, дитина чітко знатиме, що вона повинна робити.
  5. Пам’ятайте золоте правило позитивного посилення. Завжди ігноруйте поведінку, якої ви хочете позбутися, і хваліть за поведінку, яку ви хотіли б бачити знову.

РОЗВАГИ З ЇЖЕЮ

Суттєвим моментом у програмі поліпшення поведінки дитини за столом є віднайдення шляхів, як зробити процес їди приємним. Для більшості перебірливих і проблемних їдців їда не є приємним проведенням часу та соціальною подією, якою вона повинна бути. Вільніший підхід до їжі, введення елементів розваг під час їди допоможе дитині справді чекати того часу, коли її покличуть за стіл. Це, своєю чергою, зробить її податливішою до куштування нових страв і допоможе успішно виконувати програму харчового ланцюжка. Ось кілька способів, які допоможуть давати дитині знання про їжу в розважальній манері.

ХОДІМО ДО КРАМНИЦІ

Тривога негативно впливає на апетит дитини. Якщо вам важко всадовити дитину за стіл для обіду або перекуски або якщо її лякають страви, які ви пропонуєте, то веселе заняття, пов’язане з їжею перед тим, як запропонувати покуштувати її, допоможе малюку почуватися комфортніше. Виріжте з журналів або упакувань продуктів малюнки, на яких зображено їжу, і дайте їх дитині, щоб скласти перелік необхідних покупок. Далі, перетворивши кухню на продуктовий магазин, побавтеся в купівлю продуктів із цього списку. Ми заохочуємо до всіляких нісенітниць, наприклад, можна сховати моркву в горщики, а арахісове масло — в електроплиту. (Примітка. Під час цієї гри ліпше не використовувати улюблені перекуски дитини, адже ви не хочете забороняти їй з’їсти кілька крекерів перед обідом, якщо вона їх знайде. Така гра повинна бути спокійною і не провокувати тривогу!)

ЩО СЬОГОДНІ В МЕНЮ?

Якщо ви дозволите дитині брати участь у виборі страв, які збираєтеся приготувати, то час їди стане для неї набагато приємніший. Підготуйте для дитини картки з назвами і зображеннями різноманітних страв. Можна дозволити дитині запропонувати лише одну страву або скласти ціле меню. Наприклад, якщо ви хочете, щоб дитина обрала фрукти, дайте їй дві картки ― з яблуком і бананом і запитайте, чому вона віддасть перевагу. Пропонуємо давати дитині можливість обирати не більше ніж із двох або трьох страв, оскільки багатший вибір тільки заплутає її.

Можна дати дитині картки з цифрами і попросити вказати, що вона хотіла б з’їсти насамперед, а що пізніше. Застерігаємо лише, що якщо ви оберете таку стратегію, то дитині треба допомагати зробити мудрий вибір. Наприклад, якщо одна зі страв гаряча і в такому вигляді її треба їсти, не дозволяйте дитині перейти до неї насамкінець, коли їжа охолоне, бо це суттєво погіршить її смак. Також не можна дозволяти дитині відкладати нові страви на кінець обіду, адже ви не хочете, щоб тривога дитини зросла до тієї міри, що вона буде неспроможна цю страву скуштувати.

ЦЕ В КОШИКУ

Багато дітей із сенсорними розладами векають, коли їжа потрапляє їм на руки. Якщо дитина не хоче їсти певних страв, бо торкання до них для неї неприємне, то першим кроком до вирішення проблеми є надання малюку змоги вивчати їжу, торкаючись до неї руками. Одягніть на руку дитини пластиковий мішечок і покажіть, як брати їжу і маніпулювати нею так, щоб рука залишалася чистою. Дайте дитині ложку і попросіть допомогти вам перекласти з пластикової упаковки на тарілку збиті вершки, морозиво, пудинг, желе, сиркову масу чи суфле або потримати упакування з цими стравами в руках, поки ви самі будете їх перекладати. Понюхайте їжу, коли вона ще в упакуванні, і заохотьте дитину зробити те саме. Далі закрийте упакування і попросіть дитину намалювати щось пальцем на їжі через мішечок або посовати по мішечку зі стравою іграшкову машинку чи поїзд. Під час цієї гри розкажіть дитині про відчуття, звуки і смаки, які викликає їжа.

Можна помістити суху їжу, наприклад тістечка, крекери або пластівці, у пластикові мішечки і поговорити з дитиною, як зміниться консистенція їжі, якщо виконати з нею якісь маніпуляції. Запропонуйте малюку розім’яти суху їжу валком або вдарити по ній молотком, щоб перетворити її на порошок. Така стратегія підходить і для ознайомлення зі стравами зі змішаною текстурою, наприклад желе з фруктами, сирника або запіканки. Пам’ятайте, що при цьому з дитиною треба постійно говорити про те, чого вона торкається і як це можна відчути в роті. Наприклад, якщо ви говорите про сирник, можна сказати: “Коли я відкушую шматочок, він дуже м’який, і лише зуби відчувають твердішу скоринку, яка трохи хрумтить”.

ЗМІНИТИ ФОРМУ

Візьміть форми для витискання тістечок і покажіть дитині, як можна весело змінювати форму їжі. Зварені шматочки лазаньї, желе, сир, хліб, скибки м’яса, медівники і м’які тістечка можна перетворити на смішні фігурки. Така гра з їжею допоможе дитині вивчити їжу на дотик і відчути її запах. Під вашим ретельним наглядом дитина також може різати продукти ножем.

КУМЕДНА ВИСТАВА

Купіть фігурні зубочистки ― такі, які мають фантастичні фігурки на кінцях, і допоможіть дитині створити з їжі, яку ви приготували на обід, кумедну картинку. З круглого шматочка сиру і пластівців можна зробити велике сонце. Для очей використайте виноградинки, для носа ― родзинки, зі смужок сиру зробіть рот і волосся ― вийде кумедний чоловічок! Купіть кілька серветок під тарілки зі смішними малюнками і запропонуйте дитині вибрати, кому з членів сім’ї дати ту чи іншу серветку. Кладіть дитині їжу на таці або тарілки, розділені на секції, щоб різні страви не перемішувалися, а сік від овочів та фруктів не затікав на інші страви. Запропонуйте дитині самій вирішити, яку страву класти в кожну з секцій.

МАЛЕНЬКІ КУХАРІ

Дозвольте дитині наливати, перемішувати та перекладати їжу в різні посудини та кухонне приладдя тоді, коли ви куховарите. Ми наполегливо рекомендуємо вам готувати їжу разом з дитиною, оскільки при цьому малюк вчиться, як можна поєднувати різні продукти, щоб приготувати нову страву, та як змінюється запах їжі у процесі її приготування. Діти, які куховарять разом із батьками, пишаються своєю участю і часто проявляють більшу, ніж зазвичай, готовність скуштувати їжу, яку самі зварили. Крім того, чим більше дитина знає про те, як готують їжу, тим менше вона її боїться.

Можна вигадати безліч способів перетворити заняття з їжею на веселу забаву. Такі ігри допоможуть злагіднити стрес під час їди для всієї сім’ї.

Погана поведінка за столом — це одна з тих проблем, які найважче скоригувати. Вона спричинює суттєве напруження в усьому домі, а фоновий розлад харчування від цього лише ускладнюється. Поради і стратегії, представлені в цьому розділі, потребують багато часу, перш ніж вони допоможуть виправити поведінку вашої дитини як за столом, під час їди, так і після неї. Ми ще раз заохочуємо вас звернутися до поведінкового психолога, якщо поведінка дитини погіршується.

Переклала Зореслава Городенчук

© Медицина світу, 2011