РАНДОМІЗОВАНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Порівняння ефектів амлодипіну* і блокаторів рецепторів ангіотензину на товщину інтими-медії стінки сонної артерії (дослідження ААА: Amlodipin vs. ARB in atherosclerosis study)

Скорочений виклад

H. Ikeda, J. Minamikawa, S. Honjo et al.
Diabetes research and clinical practice 83(2009): 50-53

Було кілька повідомлень про те, що амлодипін, один із найпотужніших блокаторів кальцієвих каналів, має унікальну властивість чинити антиатерогенний ефект як in vitro, так і in vivo. Наприклад, in vitro амлодипін чинить потужний антиміграційний ефект у культурі гладком’язових клітин аорти, а in vivo він підвищує рівні дегідроепіандростерону сульфату й андросендіону в сироватці, проте знижує рівні кортизолу (у дослідження включали інсулін-резистентних пацієнтів з ожирінням і гіпертензією). Ми вже раніше повідомляли, що в людей амлодипін чинить інгібіторний ефект на товщину інтими-медії (ТІМ) загальної сонної артерії. Доведено, що визначення ТІМ сонної артерії є потужним і неінвазивним методом оцінки прогресування ранніх атеросклеротичних уражень. Велике клінічне дослідження PREVENT і два невеликі дослідження також засвідчили, що амлодипін викликає зниження показника ТІМ.

З іншого боку, все частіше з’являються повідомлення про те, що блокатори рецепторів ангіотензину (БРА) можуть мати антиатерогенні властивості. Повідомлялось, що в експериментальних тварин БРА інгібують атеросклеротичний ефект як in vivo, так і in vitro. Однак не було повідомлень про ефект БРА на показник ТІМ сонної артерії.

Тому ми дослідили ефект амлодипіну і БРА на ТІМ сонної артерії в підгрупі гіпертензивних пацієнтів з діабетом 2 типу в Японії.

1. Суб’єкти і методи

1.1. Суб’єкти

Дослідження було відкритим і рандомізованим. Загалом включили 104 пацієнтів із гіпертензією і діабетом 2 типу (51 чоловік і 53 жінки, середній вік 68,04 року). Пацієнтів розділили на дві групи: група амлодипіну (n = 58), яка отримувала амлодипін (2,5–5 мг/день), і група БРА (n = 46), яка отримувала лосартан (25–50 мг/день; n =1), кандесартан (4–8 мг/день; n = 7), вальсартан (40–80 мг/день; n = 27) або телмісартан (20–40 мг/день; n =11). Пацієнти не отримували жодного іншого антигіпертензивного медикаменту.

1.2. Вимірювання ТІМ

У кожного суб’єкта вимірювання ТІМ проводилось з обох боків на дальній стінці загальної сонної артерії; показник ТІМ визначався як дистанція від краю першої ехогенної лінії до другої ехогенної лінії. Спочатку виконували сканування всіх сегментів загальної сонної артерії і виключали з дослідження локалізовані потовщення загальної сонної артерії понад 2,0 мм, оскільки вони розцінювались як атеросклеротична бляшка. Робили три визначення ТІМ, а саме, в місці найбільшого потовщення й у двох інших точках, на 1 см уверх і 1 см униз від місця найбільшого потовщення. Усі зображення фотографували й обчислювали середні показник ТІМ із трьох визначень на правій і лівій артерії. Період спостереження за пацієнтами становив 56,9 тижня. УЗ дослідження виконували треновані техніки, які не мали інформації про профіль пацієнтів, а також про призначене лікування.

2. Результати

Між групами амлодипіну і БРА не було відмінностей щодо вихідних характеристик, таких як вік, співвідношення статей, індекс маси тіла, вихідний рівень артеріального тиску, глікемічний контроль (HbA1C), рівні загального холестерину чи холестерину ЛПНГ. Протягом дослідження у жодній з груп не було виявлено суттєвих змін таких параметрів, як HbA1C, рівень тригліцеридів, рівні загального холестерину і холестерину ЛПНГ. Також не було виявлено між групами суттєвих відмінностей щодо ступеня зниження артеріального тиску. Не виявили і суттєвих побічних ефектів препаратів.

Зміни показника ТІМ становили –0,046 (± 0,021 мм) у групі амлодипіну і 0,080 (± 0,038 мм) у групі БРА. Відмінності у змінах показника ТІМ були статистично значущі (Р < 0,05, рис. 1).

rys

3. Обговорення

Раніше ми вже повідомляли про те, що амлодипін чинить інгібіторний ефект на показник ТІМ після 3 місяців лікування (дослідження невеликої групи пацієнтів [n = 11] з гіпертензією і діабетом 2 типу). У цьому дослідженні, в яке ми включили більшу кількість пацієнтів з діабетом 2 типу і період спостереження в динаміці становив 12 місяців, також підтвердився інгібіторний ефект амлодипіну на показник ТІМ сонної артерії.

Неочікуваною знахідкою виявилось те, що БРА не чинили жодного інгібіторного ефекту на показник ТІМ, оскільки було кілька повідомлень про те, що БРА можуть мати інгібіторний ефект на атеросклеротичний процес у тварин як in vivo, так і in vitro. В одному повідомленні зробили припущення, що деякі БРА можуть бути навіть більш ефективні за амлодипін: асоційований з діабетом атеросклеротичний процес сповільнювався при застосуванні ірбесартану, але не амлодипіну. Однак не було жодних прямих доказів, які б підтверджували антиатерогенний ефект БРА у людей. Велике клінічне дослідження VALUE засвідчило, що первинна кінцева точка (сукупна точка серцевої захворюваності і смертності) не відрізнялась між групами вальсартану й амлодипіну, однак дослідники зробили припущення, що більш виражене зниження артеріального тиску у групі амлодипіну може пояснити відмінності між групами стосовно деяких специфічних клінічних наслідків. У нашому дослідженні зменшення показника ТІМ у групі амлодипіну не можна пояснити відмінностями в антигіпертензивному ефекті амлодипіну і БРА, оскільки між групами не було виявлено відмінностей у ступені зниження артеріального тиску. Крім того, як свідчать дослідження, інгібітори АПФ також не викликають жодних змін з боку ТІМ. Тому можна зробити припущення, що препарати, які інгібують ренін-ангіотензинову систему, не чинять жодного значущого ефекту на показник ТІМ у людей, принаймні при відносно короткому періоді спостереження в динаміці (від 3 місяців до 1 року), що підтверджує недавно опублікований метааналіз. Серед БРА телмісартан має унікальну властивість PPAR-гамма-агоністів, підтверджену in vitro, тоді як інші БРА, такі як вальсартан, ірбесартан, олмесартан і кандесартан не мають такої властивості. Справді, в одному з наших досліджень ми зробили припущення, що телмісартан може поліпшувати глікемічний контроль у пацієнтів з діабетом. Тому цілком імовірно, що телмісартан може чинити інгібіторний ефект на показник ТІМ, враховуючи той факт, що PPAR-гамма-агоністи чинять такий ефект. Однак у цьому дослідженні ми не виявили жодного значущого зниження показника ТІМ у суб’єктів, які отримували телмісартан.

Є певні можливі механізми, які можуть пояснити антиатерогенну дію амлодипіну. Було підтверджено, що вся група блокаторів кальцієвих каналів чинить антиатерогенні ефекти. Однак також опубліковано кілька досліджень, які засвідчили унікальні ефекти амлодипіну. По-перше, амлодипін може інгібувати ріст і міграцію судинних гладком’язових клітин. По-друге, амлодипін може сприяти вивільненню оксиду азоту. По-третє, амлодипін може інгібувати експресію матриксної металопротеїнази-1 в ендотеліальних клітинах, що сприяє стабілізації атеросклеротичних бляшок. Оскільки інші блокатори кальцієвих каналів не чинять вказаних антиатерогенних ефектів, можна зробити припущення, що ефекти амлодипіну ґрунтуються не на ефекті класу блокаторів кальцієвих каналів, а на його унікальних характеристиках, таких як взаємодія з двошаровою клітинною мембраною. Незалежно від того, які механізми залучено, наше дослідження перегукується з недавнім клінічним дослідженням CAMELOT, яке засвідчило, що амлодипін викликав зменшення об’єму атероми (оцінка за допомогою внутрішньосудинного ультразвуку), а також частоти серцево-судинних подій, тоді як інгібітор АПФ еналаприл не викликав змін ні об’єму атероми, ні частоти серцево-судинних подій у нормотензивних пацієнтів з ішемічною хворобою серця.

Підбиваючи підсумок, треба сказати, що наші результати вказують на те, що амлодипін чинить виражений інгібіторний ефект на прогресування раннього атеросклеротичного процесу, тоді як БРА не чинять такого ефекту; вказані знахідки стосуються пацієнтів із гіпертензією і діабетом 2 типу.

Підготував Володимир Павлюк